Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 58

МЕТА — ціль життя чи якоїсь дії. Походить від слова МАТИ (бути в наявності, володіти) і МАТІР. Отже, мета, ціль не може бути порожньою, пустою або облудною. До марних замірів не слід прикладати слово МЕТА, бо то — МАРА, МАНА, а МЕТА — це МАТИ життя, творчості, дії, праці. Недарма це слово означає і НАД, ПОНАД. МЕТА повинна вести нас понад всіма тимчасовими потребами до глибинної суті Буття.

МИТЕЦЬ — від слова МЕТА, і МАТИ, і УМІТИ: той, хто має творчу МЕТУ, той хто є МАТІР'Ю тих чи інших творень, і той, хто УМІЄ творити, народжувати небувале.

Звідси й слово МІТ, МІФ — казка, легенда, небувале творення. Отже, МИТЕЦЬ — це міфотворець, казкотворець, творець небувалого життя книги, картини, думки, світогляду. МИСТЕЦТВО (МЕТА і СУТЬ) — покликання людини, її завдання: преображати хаос, стихії світу в красу, в радість, в осмислене Буття.

МИТЬ — невизначена, неуявна частка часу, поза сприйняттям свідомості. Недарма це слово співзвучне зі словами МЕТА, МИТЕЦЬ і МАТИ: бо МИТЬ — МАТИ ВСЬОГО СУЩОГО. Роздрібнений, виміряний час існує лише в нашій уяві, а правдива Вічність — то МИТЬ, котра Є ОДВІКУ і котру ми ніколи не можемо вловити, відчути. Проте, саме в МИТІ зачинається будь-яка думка, задум, мета: кажуть — блиснула думка. Вона вийшла з неуявної миті й одяглася в слово, образ.

МІРА — МАТИ і ІРІЙ, необмеженість, безкрайність вводити в наявність, обмежити. Пращури вважали, що саме МІРА є глибинною причиною появи МАРИ, обману: вона створює для нас МАНУ, МАРУ суті, котра насправді невловима. А створивши МІРУ невимірного ІРІЮ, ми починаємо МІРЯТИ її, вивчати, тобто займаємося МАРНОЮ справою.

МОВА — МАТИ й ЯЙЦЕ (ОВ) — символ початку, зародження, повноти. Отже, МАТЕРИНСЬКЕ ЯЙЦЕ, МАТИ, ЯКА НАРОДЖУЄ ЛЮДИНУ, мислячу істоту. Справді це так: без Мови нема Людини.

Деякі лінгвісти вважають МОВУ лише засобом для спілкування між людьми, тому немає значення, якою мовою розмовляти, щоб передати тій чи іншій людині ту чи іншу «інформацію». Насправді МОВА є щось зовсім інше: змінити МОВУ для людини те саме, що дереву змінити свої листочки та віття на інші, чужорідні. Може, деякі з них і приживляться, але неповторного Дерева вже не буде. Отже, МОВА — то самопрояв Людини, саморозкриття життєвого Яйця, таємничої суті самої Матерії, прихованого у всьому РА, СВІТЛА.

МИНАТИ, МИНУЛЕ, МИНУЩИЙ і всі інші слова цього кореня — походять від МАНИ. Означає «ставати привидом», «нічим», «щезати, як МАНА». Ось чому поняття МИНУЛОГО нема: є вічна МИТЬ, в якій ВСЕ. А те, що нам здається МИНУЛИМ, ПРО-МАЙНУЛИМ — обман, примара, МАНА, уява свідомості.

МОВЧАННЯ — МАТИ МОВИ. Саме з тиші народжується звук, мисль, рух. Недарма прадавні мудреці називали Бога Великим Мовчанням, бо його неможливо ввести в мову, думку, дію. Стаючи обмеженим, промовленим, РА стає МАРА.

МОГИЛА — від слова МОГУТНЯ, сильна, непоборна. Спостерігаючи, що МОГИЛА забирає до себе все суще: людей, тварин, царства, епохи, пращури з трепетом і назвали останнє пристановище істоти МОГИЛОЮ (ми вже згадували, що МАРА — це МАТИ ГА (ГЕЯ), МАТИ-ЗЕМЛЯ. Отже, МОГИЛА ототожнювалася з самою ЗЕМЛЕЮ, з її всеплодючим і всезабираючим лоном.