Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 37
Олесь Бердник
Гляньте самі:
ІРІЙ — далечінь, невідома земля, безкрайня глибінь, невивчена країна, неохопний простір; туди мандрує ЯРИЛО-РА, туди ховаються вдень зорі, туди летять птахи, туди прямують душі людей, коли їх закликає до себе, на нову РА-СТЕЖКУ великий Пращур-Світовид.
Саме цією дорогою, вслід за РА, повів свої загони за мрією воєвода РАМА. Той шлях вивів його через хребти Кавказу до плоскогір'я ІРАНУ (країна Ірію), а далі — через ріки Інд, Ганг у долину між найвищими горами світу, де було засновано могутнє царство Ар'яварта. ВАРТА — збереглося в рідній мові теж, як чатування біля АРА, біля вогню. Отже, АР'ЯВАРТА — твердиня аріїв, іріїв, синів Ра. Там пощастило нащадкам РАМИ зберегти осколки прадавніх ВЕД, батьківських традицій, втаємничені манускрипти філософських прозрінь тих далеких часів, коли суть світу вогненно розкривалася перед щирими (Щ-ИРИ-ми, тими, що бачать далеко) очима наших предків.
А на материнську землю, на РУСЬ-УКРАЙНУ, котилися й котилися хаотичні, злобні вали напасників, завойовників, щоб знищити синів Світовида, їхню сонячну культуру, їхню ПЕРШОМО-ВУ. Який жахливий історичний герць! Які втрати! Яке широке поле, вкрите трупами вояків, зрадників, безликих боягузів, переродженців, духовних сліпців та поодиноких героїв! Дим над згарищами, туман над мертвим полем. І навіть вороння вже не крякає над трупами, бо звикло випивати очі звитяжців, а нині довкола трупи сліпців, у котрих замість очей були при житті глибокі пустоти!
На що ж опертися, щоб повернути рідній землі ЯРУ СИЛУ?
Лише на РА, на його одвічну зброю — МОВУ, в котрій він заховав полум'яні стріли та списи! Недаром же СИН РА — ТАРАС, Кобзар України сказав пророче:
Прилітайте, прилітайте здалека, птахи великого РАМИ, принесіть на крилах своїх вістку від ЯРИЛА. Прилітайте з таємничого ІРІЮ…
ЗІРКА — та, що сяє з ІРІЮ, здалека, з глибини неба.
ЗІР — те, що дозволяє, дає можливість дивитися в ІРІЙ, очі людини — фізичні й духовні, котрі пізнають невичерпну глибінь природи.
СІРИЙ — мряка, туман, схований ІРІЙ.
ВІРА — почуття, притаманне душі, серцю, котре веде нас в ІРІЙ, у безодню пошуку, почуття, котре не вимагає доказу, а випливає із самої суті буття.
МІРА — те, що обмежує ІРІЙ, дробить його для вивчення, вводить в число, вагу та в інші визначники.
ОБРІЙ — обрис, коло, доки ми можемо заглянути в ірій.
ДІРА — отвір, що веде невідомо куди.
ЩИРИЙ — відкритий до ІРІЮ, завжди готовий слухати голос безміру.
Ми бачимо, як слово ІРІЙ, ознака безміру, всесвіту в його незмірності, природно лягло в основу філософських узагальнень пращурів. Вони виводили космогонічні поняття не з штукарських, хитромудрих, псевдологічних побудов, а з першородних відчуттів серця й розуму, котрі бачили правду буття такою, яка вона є, як бачить батька й матір дитя, котре починає вчитися розмовляти…
