Читать «Альтернативна Еволюція» онлайн - страница 16

Результат цього — страшна самотність серед пустелі зоряного світу. Самотність — ось бич Буття. Біль самотності штовхає весь світ до пошуків втраченої Єдності (чи Раю, за містичною термінологією), але ці пошуки ведуться на шляхах суєтності й марноти. Саме біль самотності породжує агресію, ненависть і любовну пристрасть — підробку Єдності.

Так, любов теж агресія, хоч і ніжна. Вона не задовольняється сама собою, але намагається полонити іншого, щоб передати тому свій біль, щоб забути про необхідність пошуку.

Самотність породила тілесність, тілесність — форму, форма — енергетизм, енергетизм — силу, сила — перевагу, перевага — ієрархію Світобудови.

Так був розтерзаний Єдиний Світ, і Міражі Псевдобуття перемогли Дух Цілості.

Але де ж джерело цього світового гіпнозу? Хто навіяв страшний космічний сон?

Чимало традицій древності стверджують дуалізм Світобудови. Вони говорять про наявність у світі певної сили, що зачаїлася біля самих витоків Еволюції і руйнівно впливає на процес Життя.

Так, відповімо ми. Необхідно мужньо й відкрито глянути у вічі правді. Древній Господар Світу — космоісторична сутність, із життям якої зв'язана проблема Падіння. Говорячи сучасною термінологією, мова йде про Інтегральний Інтелект Планети, або про Супермозок Біосфери Життя.

Слово друге

ІНТЕГРАЛЬНИЙ ІНТЕЛЕКТ ПЛАНЕТИ

Прадавні легенди говорять про падіння Високої Сутності Буття, про те, що після цього Падіння у Світ прийшли смерть, руйнація і страждання. Сатана, Люцифер, Аріман, Мара, Чорнобог — численні синоніми цього Духа. Хто ж він такий? Чи реальна ця Індивідуальність, чи це тільки певний символ космічного явища?

Традиції юдаїзму та породженого ним християнства стверджують, що Люцифер був Високим Архангелом, Світоносцем, Сином Зорі, Первістком Світобудови. Він загордився і повстав на свого Творця. Після страшного поєдинку в Небесах він і його воїни були скинуті в нижчі сфери, де вони намагаються спотворити людську Еволюцію, що народжена Творцем як Альтернатива Грішним Могутностям.

Прямолінійне розуміння древніх переказів заводить нас у хащу схоластики та філософських абсурдів. Звісно, могутня Світоносна Сутність не могла б повстати на Корінь Життя, що її породив. Очевидно, що мова йде про Індивідуальність, що виникла історично.

Очевидно, при гармонійному розвитку Світового Цілого кожен новий Цикл Буття супроводжується і народженням нової Свідомості, що охоплює і творить все більш глибокі й багатопланові сфери Життя і Радості. Така Свідомість не замикається в обмеженій Сфері, а насичує її напругою творчості й дії, перетворюючи в Зерно ще величнішого Буття. Безкінечна Пісня Радості — ось що таке життя при такій послідовності Циклів.

Але у випадку дисгармонії, у випадку хвороби Світового Плоду, його розвиток може бути спотворений. Змагаючись із хворобою, Світове Життя почало творити деградовані форми і деформованих істот. Його еволюційна ритміка була лихоманково-патологічною, його рівновага досягалася ціною взаємопожираючого кругообігу. Були народжені не законні форми краси та єдності, а спеціалізовані форми: хижаків і травоїдних, паразитів і їхніх господарів…