Читать «Неприродний добір» онлайн - страница 135

— Та то він натякнув, щоб підходили книжечку його купувати! — закинув Марек.

— Може й так… Услід вийшов інший поет і таке поніс… Про пахви, консервні банки, жінок, труни… А корифей сидить поруч зі мною, і по всьому видно, що паскудно йому. Напевно, перепив вчора у клубі конкретно. Сидить — головою метеляє.. Аж ось і його викликають… Корифей — ні мур-мур… А його знову викликають. Ну, думаю, ґвалт… Та нарешті викотився… Позасвідомо… Не йшов, а тягся… Постояв перед усіма, покачався, і… Видав досить пристойні вірші! Хвилин з п'ять читав без перерви. Про любов, звісно… А за ним — молодь пішла. «Гімназист» поніс щось екзальтоване на кшталт Маяковського, а інші — навіть з матами-перематами. Словом — збиранина слів. Після засідання підходимо ми до цього Волхвахи, чи як його там, й висловлюємо свою повагу. Все ж таки він єдиний читав українські вірші, та ще й такі наскоки переніс. Дуже, кажу, вражений, як це — бути письменником, поетом, та ще й у наші торгово-розважальні часи. А Волхвах мені і відказує: я працюю на престижній західній радіостанції, а вірші — це так собі… Хобі… І губу закопилив.

— Не вигадуй… — заступилася за поета Марта. Від вина вона розчервонілася і була зараз трошки кумедна зі своїм ластовинням навколо носа. — Ти не так йому сказав… Ти уїдливо запитав: як сучасні поети можуть жити з поезії? А він тобі й відповів, що живе не з поезії, а працює на західній радіостанції. Тоді ти знову до нього причепився: «Чи є в Україні справжні письменники, які заробляють на хліб лише літературною працею?». І він тобі відповів, що у гаманці нікому не заглядає.

— То він зрозумів, що ти книжечку його не купиш і втратив до тебе інтерес, — повернувся до свого Марек.

Олег і не думав сперечатися… Він закрив очі, поклав схрещені долоні під голову й підставив обличчя лагідному вітерцеві. Та раптом підкинувся від удару… А то на його лоба впав великий хрущ. Марта засміялася, підхопила жука й стала його розглядати. Марек почав щось їй пояснювати про особливості поведінки хрущів навесні, та Олег їх не слухав.