Читать «Шляхи титанів» онлайн - страница 23

— Що трапилося, Іскорко? — запитав Римідал. Він був дуже здивований. Переривати засідання Космічної Ради дозволялося лише у надзвичайних випадках.

— Термінове повідомлення, — відповіла дівчина. — Локаторні станції кілька годин тому зареєстрували наближення космічного корабля. Головна диспетчерська служба Інституту Галактичних Експедицій повідомляє, що з жодної планети відомих систем не очікується ніякого космольота. Виявлено, що конструкція корабля зовсім незнайома…

— Ви пробували зв’язатися з об’єктом? — кинув з місця Ліахім.

— Так! Ніякої відповіді! Очевидно, екіпаж мертвий або…

— Ніяких або, — перервав Римідал. — Захопіть його гравіполем і посадіть на центральний космодром. Включіть всі гравітаційні станції на випадок агресії. Людей під захист! Корабель нейтралізуйте! Ми скоро прибудемо!..

Постать дівчини зникла. В залі попливла жвава розмова.

— Засідання Космічної Ради переноситься на завтра, — сказав Римідал. — Хто буде виступати — приготуйтесь!

Під куполом залу засідань спалахнуло яскраве світло…

Гість з минулого

Ліахім, Римідал та Аеровел прямо з приміщення Космічної Ради вилетіли на центральний космодром, де зустрічали небесного гостя. Перед поглядами вчених виникло небачене видовище.

Посередині космодрому здіймався високо в небо дивний космічний апарат. Він був циліндричної форми, звужений догори. Навколо циліндра обвивалась масивна спіраль. Весь корабель був іржаво-брудного кольору — очевидно, він пройшов незміряні простори.

Інженери, які прийняли апарат на космодром, ще не починали досліджувати його всередині, вони чекали розпоряджень. До вчених підійшла Іскорка, яка була Головним Інженером космодрому, запитливо подивилася на Ліахіма.

А вчені ніяк не могли намилуватися дивовижним кораблем. Очі Аеровела заблищали захопленням.

— Запевняю, це конструкція дегравітаційного корабля, але примітивнішої культури, ніж наша. Напевне, ці люди, творці космольота, як і наші предки колись, поривались прямо в безкінечність, мов на човнику в океан…

— Мені теж здається, що це так, — прошепотів Ліахім, — але чому в твоєму тоні іронія?..

— О, ні! — заперечив найстаріший вчений. — Я, навпаки, схиляюся перед їх мужністю! На нашій планеті вже десять тисяч років тому була розроблена теорія антигравітації. Я прочитав про це в старовинних книгах. Але остання страшна, жорстока і безглузда війна з сусідньою системою знищила ці конструкції. Тільки згодом, через кілька століть, був повторений той винахід, який привів тепер до повної перемоги над тяжінням…

Римідал знаком покликав до себе Іскорку. Вона підійшла до голови Космічної Ради, звела на нього пухнаті золотисті вії.

— Ви пробували зв’язатися з розумними істотами, які можуть бути всередині?

— Так! — відповіла дівчина. — В польоті і тепер, на космодромі. Але у відповідь жодних сигналів. Ми просвітили корабель гравітаційним пучком — видимість неясна, але не встановлено ніякого руху…

— Яка ж ваша думка?

— Напевне, живих істот в апараті нема. А якщо навіть і є, то боятися не слід — конструкція свідчить про високий інтелект творців…