Читать «У затiнку пальм» онлайн - страница 11

Люди на диво приязнi. Почувають себе незручно пiд поглядом iноземцiв, проте усмiхаються.

— Буенос дiес! Добрий день!

Добрий то добрий, але менше б дощу.

В родинi одного з селян близько двадцяти чоловiк. Десятка пiвтора дiтей! Босi, в сяких-таких сорочках, штанцях чи й просто прикритi пов'язками з трави. Чоловiки охоче закурюють, смакують сигаретами, прицмокують.

— Як у вас з освiтою, медициною? — питаємо.

З медичним обслуговуванням, пояснює гiд, просто: раз на мiсяць поселення вiдвiдує санiтарний лiкар, коли виявляє якесь небезпечне захворювання, наприклад, малярiю, селище оточують солдати, нiкого нiкуди не випускають, лiкують, аж поки вогнище хвороби не згасне. Стацiонарних лiкарень мало, вони далеко, практично потрапити з сельви туди неможливо. Операцiї? Гiд мовчки розводить руками, потiм каже, що середнiй вiк тутешнiх мешканцiв — 35–40 рокiв. Сорок п'ять — це вже старожил…

Вiдкрита з усiх бокiв споруда на сваях на вигонi — школа. Крутi сходини на помiст. Грубi лави, столи, класна дошка, шафа для наочного приладдя… По боках географiчнi карти, анатомiчна схема будови людського органiзму, дiаграми, мальована абетка… Цiкаво, з чого ж починають дiти вчити ази науки. Мадре, падре — мати, батько… Кiнь, курка, манго… Як i скрiзь. Найдорожче, найближче, без кого й без чого нема життя.

Зараз учнiв нема, заняття скiнчилися. Хорхе-Альберто Флорес-Морi, вчитель, який живе тут же, в будиночку поряд, розповiдає нам, що конституцiєю країни передбачено загальне обов'язкове навчання. Неповно-середнє. По сiм годин щодня. Система оцiнок п'ятнадцятибальна. До семи балiв — за уснi вiдповiдi, далi — за письмовi роботи. Двiчi на тиждень приходять навчатися грамоти дорослi… Пiдручникiв мало, один на вiсiм-десять школярiв. Самому доводиться працювати i з малюками, першокласниками, i з дорослими. Незручно. Тим паче в одному класi…

Чи були випадки, щоб хтось iз випускникiв пiшов учитися далi? Нi, не було. Куди влаштовуються пiсля школи? Мало хто залишається в сельвi, всi прагнуть до мiста i, певне, опиняються серед таких, як ото в Лiмi, сотень, тисяч шукачiв кращої долi…

Навiть недоречним було б тут порiвняння з нами, нашою школою, долею наших юнакiв i дiвчат. Тому облишимо цю тему.