Читать «20 000 років під кригою» онлайн - страница 62

Ламека й Нагаму я знайшов на тому ж місці, де й залишив.

Я прибув вчасно, бо встиг перешкодити старому заподіяти нам усім страшне лихо. Ламек хотів принести своєму богові жертву й запалити пшеничне зерно в келеху. Багато зусиль доклав я, поки відмовив його від цього вчинку, пояснивши, що дим з цієї катакомби все одно не зможе вийти, а жертва приймається тільки тоді, коли дим від неї піднімається прямо в небо.

Ламек заспокоївся і зовсім забув про жертву, коли Я подарував йому теплу ведмежу шубу. Старий зрадів шубі й нізащо не хотів зняти її з себе.

Ще більше зраділа Нагама, коли побачила чудові прапори. Жінки — справжні митці в такій справі. У моєї Нагами був добрий смак. З-поміж тканин вона вибрала собі простий, зоряний американський прапор. Вбрання з нього було їй до лиця. А коли я накинув на її плечі шубу з голубої лисиці, то вона стала схожа на богиню з картин Ван-Дейка чи Рубенса.

Одягнувши Ламека й Нагаму, я вивів їх з печер.

Я гадав, що вони здивуються, побачивши землю й небо, та їх здивування чомусь не було помітно.

Мабуть, у ті страхітливі дні, коли вони шукали захистку в печері, небо було таким самим, як зараз.

Над обрієм клубочаться густі хмари, а землю застеляє важкий туман.

Небо й туман червоніють від спалаху вогнів на вершинах гір, в сяйві яких і тінь набирає рожевого кольору.

Але здивувався Ламек, коли добралися ми до «Тегетгофа». Тремтячи, сперся він на моє плече, коли я ввів його на палубу, де тепер метушилося всіляке птаство північного краю.

Ламек, мабуть, думав, що цю чудову споруду птахи принесли сюди з неба.

Для чого ці товсті мідні труби й великі залізні циліндри? Для чого цей великий будинок на воді? Хто збудував оцю печеру та цю велику «катакомбу» з дере ва? А чий винахід оця рівна, блискуча плита, що подвоює людину? Що це за плита, коли, наближаючись до неї, кожен бачить, що йде сам собі назустріч? Його запитанням не було кінця.

Тепер старий справді вважав мене чарівником, що живе в отакому літаючому замку.

Залишив я Ламека з Нагамою на кораблі, а сам з Бебі повернувся в печеру, щоб привезти сюди все наше майно. Адже ми збиралися жити на «Тегетгофі». Один «Нептунів келех» я взяв з собою для музею, а хлібне зерно зсипав у лантухи.

На кораблі ми мали жорна, якими легко можна було змолоти зерно. Отже, харчів у нас вистачить для цілого покоління. Птаство, що оселилося на нашому кораблі, забезпечить нас поживою. Парусинові чохли — повні свіжих яєць, а самі птахи такі сумирні, що зовсім не важко зловити якого завгодно.

Я трохи посварився із моїм старим.

Суперечка між нами виникла в питанні принесення жертви.

Він, як правовірний, твердив, що жертву обов'язково треба приносити хлібним зерном, а я тримався думки, що жертву треба приносити живими істотами, ну, скажімо, птахами. Старий це вважав відступництвом.