Читать «Тарас Шевченко - крестный отец украинского национализма» онлайн - страница 3

І. Обвиняется Господь Бог

Да существует ли Он для Шевченко вообще?

…Нема Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці… (1844) Не завидуй же нікому, Дивись кругом себе: Нема раю на всій землі, Та нема й на небі… (1844)

Итак, рая нет. Но Бог все-таки существует (как это возможно - пойми, кто сможет!). И Он объявляется сообщником человеческих преступлений. Логика простая: «Каин убил Авеля. Кто виноват? Правильно: Создатель». Железная логика (или скорее дубовая?).

В 1844 году Шевченко пишет:

 Пошлем душу аж до Бога;  Його розпитати,  Чи довго ще на сім світі  Катам панувати?  Чи Бог бачить із-за хмари  Наші сльози, горе…  Може й бачить, та помага,  Як і оті гори…

Через год продолжает:

 Не нам на прю з тобою стати!  Не нам діла твої судить!  Нам тільки плакать, плакать, плакать,  І хліб насущний замісить  Кровавим потом і сльозами.  Кати знущаються над нами,  А правда наша п'яна спить.  Коли вона прокинеться?  Коли одпочити  Ляжеш, Боже утомлений?  І нам даси жити!

Постепенно Господь превращается в главного обвиняемого:

Боже! Боже! Даєш волю І розум на світі, Красу даєш, серце чисте… Та не даєш жити. (1847)

Всеведущий поучает Создателя:

Бог не знає, що діється В нас на Україні. А я знаю…

Помещики грешат напропалую,

А Бог куняє. Бо се було б дивно, Щоб чути, бачить - і не покарать. Або вже аж надто долготерпеливий… А Бог хоч бачить, та мовчить, Гріхам великим потурає…

Шевченко проклинает людей, проклинает Бога и обвиняет в этом… Его же:

Чому Господь не дав дожить Малого віку у тім раю. Умер би, орючи на ниві, Нічого б на світі не знав. Не був би в світі юродивим, Людей і Бога не прокляв!

Богоискательство продолжается:

Шукаю Бога, а находжу Таке, що цур йому й казать… (1848) … талану Господь не дав… А може, й дав, та хтось украв, І одурив Святого Бога. (1849) … Не благай, бо пропаде Молитва за Богом. Не поможе милий Боже, Як то кажуть люди… … Нема слов В далекій неволі! Немає слов, немає сльоз, Немає нічого. Немає навіть кругом тебе Великого Бога! (1850)