Читать «На каравелі "Улюбленець Нептуна"» онлайн - страница 26
Веніамін Юхимович Росін
— Куди ви щезли? Я голодний, як акула! — вигукнув капітан.
— Хотів умитися, обійшов корабель, але…
— Хо-хо-хо! — зареготав капітан. — Що ви хочете від тієї свиноти — вони ж ніколи не вмиваються. Протер очі кулаком — ось і весь туалет. Даремно ви до них зверталися. Та нічого, зараз ми зарадимо лиху.
Дон Дієго двічі сплеснув у долоні, і на порозі з’явився худий із сумними очима хлопчик негр, років дванадцяти. З одежі на ньому була тільки біла натільна пов’язка. Вислухавши наказ капітана, негр приніс мокру ганчірку й мовчки простягнув її хазяїну. Той витер ганчіркою обличчя і передав Феді. Кудряш розгублено покрутив її в руках, але витерти лице не наважився.
— У нас так не вмиваються… — несміливо мовив він. — Та й, крім того, мені необхідно почистити зуби…
— Що ж вам для цього потрібно, герцог?
— Таз і глек води.
— Принеси, — наказав негрові капітан.
Дієго й хлопчик негр були вражені, побачивши, як Федя став чистити щіткою зуби. Це здалося капітанові таким кумедним, що він, схопившись за живіт, затрусився від сміху і плюхнувся в крісло. Навіть негр, незважаючи на свою нерішучість, став посміхатися.
Вгледівши блискучу пластмасову мильницю, Дієго схопив її до рук і заздрісно сказав:
— Перламутр… О, на таких речах я розуміюся! Дорого коштує цей рідкісний предмет…
— У нас в універмагах їх скільки завгодно, — вирвалось у Феді.
— А багато у вас цих самих… універмагів?
— Звичайно.
— Даруйте, герцог, універмаг по-вашому замок?
Федя хвилину подумав і мовчки кивнув головою.
— Уявляю, який багатий ваш батько, коли в нього стільки універмагів і всі вони забиті перламутром… До речі, як ви потрапили на узбережжя, де вас полонив Педро? — ніби мимохіть запитав капітан. — Як звуться володіння вашого батька?
— Я був на полюванні і заблукав, — з невинним виглядом відповів Кудряш. — А сам я з Променистеанії…
— Ага… — глибокодумно протяг Дієго, кліпаючи очима. — Як же, чував, чував…
Феді було смішно дивитися, як Дієго, очевидно, прагнучи приховати своє неуцтво, сприйняв його слова за чисту монету.
Власник “Улюбленця Нептуна” з цікавістю розглядав тюбик із зубною пастою, туалетне мило, зубну щітку. Все це викликало в нього неприхований подив.
Як тільки Федя умився, хлопчик негр приніс на срібному блюді козячий сир, варені боби, порізану шматочками солонину, хліб і мариновані сливи. Усе це він розіклав на столі навколо великого глека з вином. Дієго, кульгаючи, підійшов до однієї із скринь і підняв важке віко. Він дістав звідти два золоті карбовані кубки. По черзі плюнувши у кожен із них, капітан витер пилюку полою камзола.
Феді ніколи не доводилось бачити, щоб у такий спосіб мили посуд, і апетит у нього відразу зіпсувався. Не помічаючи Кудряшевого стану, Дієго наповнив вином кубки. Закачавши рукава камзола, хазяїн присунув до себе сир, залпом випив вино і став їсти. Власник каравели голосно плямкав, шматував руками м’ясо, пеленою сорочки витирав масні губи.
Випивши другий кубок, Дієго врешті помітив, що його гість нічого не їсть, і ображено спитав: