Читать «Чорні зорі» онлайн - страница 39

Отже, завтра на завод! Нові справи, нові люди…”

Частина друга

БІЛА ТІНЬ

Наступні події такі різноманітні і охоплюють так багато дійових осіб, що ми не можемо розповісти про них тільки за допомогою щоденника Миколи Самойлова. До того ж, розповідь Самойлова, як, мабуть, це вже встиг помітити читач, далеко не повна, епізодична, характеристики людей упереджені й досить-таки поверхові. Воно й зрозуміло: адже він, інженер, глибоко вникав у наукові проблеми, вони хвилювали його значно більше, ніж вчинки знайомих. Та й ніколи йому було скрупульозно розбиратися у їхніх переживаннях.

Читач, можливо, нарікатиме, що і в другій частині події будуть змальовані уривками й не зовсім гладко. Тут і записи в лабораторних журналах, і газетні повідомлення, розповіді очевидців і протоколи одного невдалого розслідування, спостереження астрономів і нові сторінки з щоденника Самойлова. Автор не хоче приховувати від читачів, що йому багато що довелося домислювати, неодноразовими зусиллями уяви доповнювати відомості, щоб тісніше зв’язати події.

Багатьом це може не сподобатися. Ну, мовляв, якщо вже й сам автор визнає, що він дещо вигадав, значить, діло кепське. Але це не так. Навіть наукові теорії створюються з небагатьох уривчастих фактів, які досить-таки неповно розкривають явища природи і часом просто викликають непорозуміння. Славетна теорія нашого часу — теорія відносності — виникла всього з двох експериментальних фактів: сталості швидкості світла в порожнечі й сталості прискорення земного тяжіння.

Вчений силою уяви знаходить логічний зв’язок між явищами природи. І від літератора, який намагається відтворити набагато складніші явища життя, не можна вимагати більшого.

ПРОЕКТ КОСМІЧНОЇ ОБОРОНИ

Лопаті гвинта гелікоптера злилися в сріблясте про зоре коло. Крізь нього було видно тремтливий золота вий диск сонця, нечіткі обриси хмар. Внизу переміщувалася пласка, з півторамильної висоти, земля, акуратно нарізана прямокутниками жовтих ланів кукурудзи, зеленими квадратами виноградників і чайних плантацій. Вдалині височіли схожі на геологічний макет сизо-брунатні гори — Кордільєри.

Там, унизу, панувала липнева спека, а тут, під хмарами, було досить прохолодно Вебстер щулився у своєму полотняному костюмі й заздрісно позирав на генерала Х’юза; той був у щільному вовняному комбінезоні з сірої шерсті і не відчував холоду.

Гелікоптер летів на захід, до гір. Ось унизу з’явилася широка голуба стрічка ріки Колорадо в біло-жовтих піщаних берегах. На південь від ріки стояли десятки присадкуватих довжелезних корпусів із сірого бетону з вузькими, схожими на бійниці, вікнами. Далі було видно триповерхові житлові будинки. Сюди, до цього містечка, з трьох боків тяглися сірі стрічки шосе, прямували через ріку щогли високовольтної лінії. По іграшкових, подібних до грибів, будках охорони можна було бачити весь багатомильний периметр оточеної зони.