Читать «Кримські відгуки» онлайн - страница 5

Ти, що просвiчуєш путь мореходцям, на хвилях заблуканим,

Нашi серця освiти!

Щоб ми стояли, тебе прославляючи,

Серцем, i тiлом, i думкою чистії,

Перед твоїм олтарем.

Х о р

Слава тобi!

Срiбнопрестольная,

Вiчноосяйная,

Дивно потужная!

Слава той!

I ф i г е н i я

Ти, переможная, стрiлами ясними

Темряву ночi ворожу поборюєш, -

Нам свою ляску з'ясуй!

Течнi чари, таємнi наслання Еребовi,***

Нам поможи побороть!

Х о р

Слава тобi!

Срiбнопрестольная,

Вiчноосяйная,

Дивно потужная!

Слава тобi!

Iфiгенiя вiддає дiвчатам чарку i фiал, робить знак рукою, i дiвчата iдуть у храм. Iфiгенiя ворушить багаття на олтарi, щоб яснiше горiло, поправляє покраси.

I ф i г е н i я

(сама)

Ти, срiбнолука богине-мисливице,

Честi i цноти дiвчат обороннице,

Помiч свою нам подай…

(Пaдає на колiна перед олтарем i простягає в розпачi руки до статуї).

Прости мене, величная богине!

Устами я слова сi промовляю,

А в серцi їх нема…

(Встає, одступає вiд олтара i дивиться на море).

А в серцi тiльки ти,

Єдиний мiй, коханий рiдний краю!

Все, все, чим красен людський вiк короткий,

Лишила я в тобi, моя Елладо.

Родина, слава, молодiсть, кохання

Зосталися далеко за морями.

А я сама на сiй чужiй чужинi,

Неначе тiнь забутої людини,

Що по Гадесових полях блукає,

Сумна, блiда, безсила, марна тiнь!

(Iде на сходи порталу i притуляється до колони).

Холодний мармур - тiльки ж i притулку!

А як було я голову схиляла

До матерi коханої на груди

I слухала, як рiдне серце билось…

Як солодко було тримать в обiймах

Тоненький стан мого хлоп'ятка-брата,

Мого золотокудрого Ореста…****

Латони дочко, сестро Аполлона!*****

Прости своїй рабинi спогад сей!..

Хоч би менi вiтри принесли звiстку,

Чи там живий ще мiй шановний батько

I лвба матiнка… Сестра моя, Електра,

Вже досi одружилась. A Орест?

Вiн досi вже на грищах олiпiйських

Отримує вiнцi. Як мусить гарно

Оливи срiбне листя одбивати

Проти злотистих кучерiв його.

Та не за прудкiсть вiзьме надгороду,

Хiба за диск, бо завжди Ахiллес******

Вiнцi за прудкiсть брав. Чи вiн живий,

Мiй Aхiллес?.. Тепер уже не мiй, -

Там, може, еллiнка або троянська бранка

Зове його своїм… O Aртемiдо,

Рятуй мене вiд мене, захисти!

(Сходить знов додолу і сідає на найближчому щаблі сходів під кипарисом)

Як зашумiли смутнi кипариси!

Осiннiй вiтер… Хутко вже й зимовий

По сiй дiбровi звiром зареве,

Закрутиться на морi снiговиця,

I море з небом зiллється в хаос,

А я сидiтиму перед скупим багаттям,

Недужа тiлом i душею хвора;

Тодi ж у нас, в далекiй Арголiдi*******

Цвiстиме любо вiчная весна,

I пiдуть в гай аргоськi дiвчата

Зривати анемони та фiалки,

I може… може, спом'януть в пiснях

Славутню Iфiгенiю, що рано

Загинула за рiдний край… O Мойро!********

Невже тобi, суворiй, грiзнiй, личить

Робити посмiхи над бiдними людьми?!

Стiй, серце вражене, вгамуйся, горде,

Чи нам же, смертним, на богiв iти?

Чи можем ми змагатись проти сили

Землерушителiв i громовладцiв?

Ми, з глини створенi… А хто створив нас?

Хто дав нам душу i святий вогонь?

Ти, Прометею, спадок нам покинув

Великий, незабутнiй! Тая iскра,

Що ти здобув для нас вiд заздрих олімпійцiв,

Я чую пал її в своїй душi,

Він, мов пожежi пломiнь, непокiрний,