Читать «Зірка КЕЦ» онлайн - страница 9
Александр Романович Беляев
V. КАНДИДАТ У НЕБОЖИТЕЛІ
Тоня кинулась у натовп і почала розпитувати всіх: чи не бачив хто чоловіка з чорною бородою?
Люди перезирались, пригадували, і, нарешті, чоловік у білому шоломі і білому шкіряному костюмі сказав:
— Це, мабуть, Євгеньєв.
— Звичайно, Євгеньєв. Іншого чорнобородого у нас сьогодні не було, — підтвердив другий.
— Де ж він? — схвильовано спитала Тоня.
Чоловік підняв руку вгору.
— Там. Перетинає стратосферу. По дорозі до Зірки Кец.
Тоня зблідла. Я підхопив її під руку і відвів до таксі.
— Ми їдемо в готель, — сказав я.
Тоня мовчала всю дорогу. Покірно спираючись на мою руку, вона зійшла сходами. Я відвів її в номер і посадив у крісло. Поклавши голову на спинку, вона сиділа з заплющеними очима. Бідна Тоня! Як гостро вона переживала свою невдачу! Але принаймні тепер усьому кінець. Не будемо ж ми сидіти в місті Кец, поки чорнобородий повернеться з міжпланетної подорожі.
Поволі обличчя Тоні почало оживати. Ще не розплющуючи очей, вона раптом посміхнулась:
— Чорнобородий полетів на Зірку Кец. Ну, що ж, ми полетимо за ним!
Від цих слів я мало не впав з крісла.
— Летіти на ракеті! В чорні безодні неба!..
Я сказав це таким трагічним тоном і з таким переляком, що Тоня розсміялась.
— Я думала, ви хоробріші й рішучіші, - сказала вона вже серйозно і навіть трохи сумно. — А втім, коли не хочете супроводити мене, можете їхати в Ленінград або у Вірменію, — куди вам заманеться. Тепер я знаю прізвище чорнобородого і можу обійтися без вас. А зараз ідіть у свій номер і лягайте в ліжко. У вас дуже поганий вигляд. Гірські висоти і зоряні світи не про вас.
Так, я справді почував себе дуже погано і охоче виконав би наказ Тоні. Але моє самолюбство було вражене. В той момент я найбільше на світі хотів залишитися на землі і найбільше боявся втратити Тоню. Що сильніше? Поки я вагався, за мене вирішив мій язик.
— Антоніно Іванівно! Тоню! — сказав я. — Я особливо щасливий, що ви запрошуєте мене супроводити вас тепер, коли я вам більше непотрібний для розшуків чорнобородого. Я полечу!
Вона ледве помітно посміхнулась і простягла мені руку.
— Спасибі, Леоніде Васильовичу. Тепер я повинна розповісти вам усе. Адже я бачила, як вас мучив Палій, якого я шукаю так наполегливо. Признайтеся, вам не раз спадало на думку, що Палій утік від мене, а я, вперта закохана дівчина, ганяюсь за ним по світу, сподіваючись повернути кохання.