Читать «Похорон богів» онлайн - страница 374
Іван Іванович Білик
А за це довелося сплатити дорогу ціну. Після шлюбу та вінчання Володимира на імператорство відбудеться найстрашніше: хрещення Русі. Похорон усього дотеперішнього, чим жили земля й люди протягом багатьох-багатьох віків, а може, й не одне тисячоліття, від батька до сина передаючи дідній уклад і закон. У раптовому пориванні Доброчин поклав руку на руків'я меча й моторошним шепотом, од якого по спині пробіг мороз, урочисто поклявся, що зробить усе-все, аби те переродження відбулось якнайлегше й найбезболісніше, щоб деревляни й поляни ніколи не забули й своїх давніх богів.
Боги живуть тисячами років, думав Доброчин, і все-таки ніщо в світі не буває вічним, усьому рано чи пізно має прийти кінець, навіть безсмертю небожителів. Колись постаріється й помре і цей грецький бог, який тепер лише входив у силу. А зараз відбувався похорон старих богів.
В літо 1500-е
від нашестя Дарія,
а від укнязкіння Кия в Києві 506-е,
а від нашестя варягів 106-е,
а від вигнання варягів 8-е,
а від вінчання Володимира царем-імператором усієї Русі 1-е,
а від народження грецького бога Христа 988-е.
Хрестилася Руська земля. Заплакав многий люд київський, говорячи: «Настав кінець світу й кінець нашим богам!» І ходили кияни городом і Подолом і ревно голосили.
Котрі ж хрещені з давніх літ — ці співали й веселилися, кажучи: «Попалимо й поскіпаємо богів поганських на Священному горбі!» Я ж убоявся гніву невіголосів, викопав Дажбога золотого вночі, й пропустили мене через Подільську браму вірні люди, котрі шанувалв дідній закон, і поніс я Дажбога до Хрещатого яру, й вирив яму глибоку під кручами, й схоронив там, нема-бо нічого вічного під небом і на небі. Я дійшов цієї думки за довгий свій вік, і я також стомився. Віддамсь увечері хвилям священного Дніпра, сина великої Словути.
Примітки
[1]
Хорив — семітськими мовами буквально — Свята, або Божа, гора. В біблії — друга назва гори Сінаю.
[2]
Третяк — трирічний бугай.
[3]
Берковець — міра ваги, 10 пудів.
[4]
Ряси — серги.
[5]
Сустуга — широка масивна оздоба, пектораль.
[6]
Медуша — комора. Розташовувалася під клітями, тобто на першому поверсі будинку.
[7]
Поруб — підвальне приміщення.
[8]
Верв — хліборобська община.
[9]
Скіт — скарб.
[10]
Котори — сварка.
[11]
Перевісище — сітка для ловіння птахів.
[12]
Корокота — судоми.
[13]
Цір — натерта горючою речовиною конопляна мичка.
[14]
Пруги — сарана.
[15]
Поприще — відстань, яку військо долало за один день.
[16]
Тобто о 10-й, бо день, вважалося, починавсь о 6-й ранку.
[17]
Вирник — збирач данини.
