Читать «Остання збірка» онлайн - страница 180

— Невже? — здивувався сиерієць. — Це прикра помилка з мого боку. І що далі?

— Це порушення умов контракту, — гарячкував Грегор.

— У жодному разі. Мій адвокат, який випадково теж відпочиває в одному готелі зі мною, каже, що невидимість тварин підпадає під визначення поняття «природне захисне забарвлення», а отже, про нього необов'язково згадувати в контракті як про небезпечну або унікальну характеристику. До речі, в юридичній практиці суди не визнають об'єкти невидимими у разі існування деяких засобів їх виявлення. Вони називають таку властивість «відносною видимістю» і не вважають достатньою підставою для розірвання контракту.

Грегорові на якийсь час відібрало мову.

— Нам, бідним фермерам, доводиться захищати себе, ви ж знаєте, — вів далі сиерієць. — Але я вірю, що ви здатні впоратися з цією роботою. Зичу успіху.

— Захист у нього ого який, — зауважив Арнолд, кладучи слухавку. — Якщо нам удасться знищити цих невидимих пацюків, він буде у великому виграші. А якщо ні — просто відшкодує витрати за рахунок неустойки.

— Видимі вони чи ні, — сказав Грегор, — але морганізація повинна на них діяти.

— Однак не діє, — зауважив Арнолд.

— Знаю. Але чому не діє? Чому не спрацьовують пастки? А система Турньє?

— Тому що це пацюки-невидимки.

— Яка різниця? Нюх у них як у звичайних щурів, слух теж? Вони мислять як звичайні пацюки і діють так само, хіба не бачиш?

— Гаразд — промовив Арнолд, — але якщо невидимість — це справді результат мутації, то їхній сенсорний апарат також міг змінитися.

Грегор насупився.

— А зміни в їхньому сенсорному апараті вимагають від нас змінити стимули. Насамперед треба дізнатися, чим ці пацюки відрізняються від звичайних.

— Звісно, окрім того, що вони невидимі, — додав Арнолд.

Але як перевірити сенсорний апарат невидимого пацюка? Грегор почав з побудови експериментального лабіринту з кращих меблів сиерійця. За його задумом стінки лабіринту повинні яскраво світитися, коли повз них пробігав пацюк. У такий спосіб можна було відстежувати маршрути пересування гризунів.

Арнолд експериментував з барвниками, намагаючись знайти речовину, яка б дозволила зробити пацюків видимими. Один із найстійкіших барвників виявився настільки сильним, що на кілька секунд повернув пацюка до його природного вигляду.

Немов за помахом чарівної палички перед очима виник пацюк, що здивовано кліпав очима та рухав на всі боки чуйним носом. Тварина обурено-байдуже поглянула на Арнолда й безстрашно повернулася до нього хвостом.

Потім швидкий процес обміну речовин поглинув барвник, і пацюк знову зник із поля зору.

Грегор наловив десяток гризунів і спробував пропускати їх через свій лабіринт. Але ті виявилися вкрай неслухняними. Більшість із них взагалі не бажали рухатися. Вони зневажливо обнюхали їжу, трохи погралися з нею, а потім почали ігнорувати. Навіть легкі електричні удари змушували їх посунутися лише на кілька дюймів.

Проте загалом досліди дозволили з'ясувати причину неефективності систем морганізації та турньєризації.

Як і всі інші засоби масового винищення гризунів, ці системи були розраховані на «нормальних» гризунів, яких можна заманити в пастку й знищити, впливаючи на їхні основні інстинкти: голод і страх. Ці інстинкти були нормою для гризунів, для знищення яких призначалися дані системи.