Читать «Остання збірка» онлайн - страница 159

— Причалювання не дозволяю. -Що?

— Мені прикро, але вільних місць зараз немає. Якщо хочете, залишайтеся на орбіті, ми зробимо все можливе, щоб прийняти вас... місяців через три.

— Зачекайте! — обурився Грегор. — Так не можна! У мене майже скінчилися продукти, головний при-вод вийшов з ладу, і я не можу більше терпіти цих тварин!

— Дуже шкода.

— Ви не маєте права проганяти мене, — хрипким голосом сказав Грегор. — Це громадський склад. Ви повинні...

— Громадський? Вибачте, сер. Цей склад належить концерну

«Тригейл».

Радіо вимкнулося. Кілька хвилин Грегор ошелешено дивився на нього.

«Тригейл»!

От чому вони не чинили перешкод на своєму центральному складі.

Набагато легше просто відмовити йому в посадці на складі Вермойн.

Найнеприємніше те, що вони, мабуть, мають право так діяти.

Він не може приземлитися на планету.

Посадка зорельота без головного двигуна — це самогубство.

А в системі Вермойн іншого орбітального складу нема.

Гаразд, він доставив тварин майже до складу. Містер Венс, очевидно, все зрозуміє й оцінить його добрі наміри.

Він зв'язався з Венсом на Вермойн II і пояснив ситуацію.

— Не на складі? — перепитав Венс.

— У п'ятдесяти милях від складу.

— Так не годиться. Звісно, я прийму тварин. Вони мої. Але в угоді є пункти, що передбачають виплату неустойки в разі неповного доставляння.

— Але ж ви їх не застосуєте, чи не так? — благав Грегор. — Ми збиралися...

— Це мене не цікавить, — урвав його Венс. — Мене цікавить прибуток і таке інше. Ми, колоністи, змушені економити на всьому.

Він вимкнув радіо.

Обливаючись потом, хоча в кабіні було холодно, Грегор викликав Арнолда й повідомив йому новини.

— Це неетично! — роздратовано заявив Арнолд.

— Але законно.

— Знаю, чорти б його забрали. Мені треба подумати.

— Вигадай щось розумне, — сказав Грегор.

— Я з тобою зв'яжуся.

Протягом кількох наступних годин Грегор годував тварин, вичісував квилячу вовну зі свого волосся й палив меблі на борту корабля.

Коли залунав сигнал виклику, він, перш ніж відповісти, марновірно схрестив пальці.

— Арнолде?

— Ні, це Венс.

— Слухайте, містере Венс, — сказав Грегор, — якби дали нам хоч трохи часу, ми могли б розійтися мирно. Я впевнений...

— Вам таки вдалося мене перехитрувати, — огризнувся Венс. — До того ж на цілком законній підставі. Я перевіряв. Ловко спрацьовано, сер, дуже ловко. Надсилаю буксир по тварин.

— А пункт щодо неустойки...

— Звісно, я не можу його застосувати. Венс вимкнувся.

Грегор втупився у радіо. Ловко спрацьовано? Що вигадав Арнолд?

Він зв'язався з офісом.

— Це секретар містера Арнолда, — відповів йому дівочий голос. — Містера Арнолда сьогодні вже не буде.

— Не буде? Секретар? Мені потрібний Арнолд з «ААА Ейс». Я потрапив до іншого Арнолда, чи не так?

— Ні, сер, це офіс містера Арнолда, з «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля». Ви хочете зробити замовлення? У нас першокласний склад у системі Вермойн, на орбіті поблизу Вермойн II. Ми займаємося перевезенням тварин для планет з малим, середнім та сильним тяжінням.