Читать «Остання збірка» онлайн - страница 14

Грегор знову поринув у апатичний напівсон. Арнолд вів далі:

— Реалізація потенціалу — ось чого прагне ця машина. Кінцевим прагненням Конфігуратора є створення всього, що тільки можливо. З цього погляду будь-яке повторення мирна витрата часу.

— Більш сумнівних міркувань я в житті не чув, — сказав Грегор. — Але припустимо, що ти маєш рацію. Що з цим можна вдіяти?

— Не знаю, — сказав Арнолд.

— Так я й думав.

Того вечора Конфігуратор зробив їм на вечерю цілком пристойний ростбіф. На десерт був яблучний пиріг «а-ля машина» з гострим сиром на закуску. Моральний стан компаньйонів істотно поліпшився.

— Замінники, — задумливо вимовив Грегор, затягуючись сигарою марки «Конфігуратор». — От що треба спробувати. Сплав 342 — не єдиний матеріал, з якого можна виготовляти обшивку. Є маса інших матеріалів, достатньо довготривалих, щоб протриматися до Землі.

Навряд чи можна було хитрістю змусити Конфігуратор виготовити пластини із заліза або будь-яких його сплавів. Компаньйони замовили машині бронзову пластину й отримали її. Однак після цього Конфігуратор відмовив їм у мідній та олов'яній. На алюмінієву машина погодилася, так само як на пластини з кадмію, платини, золота й срібла. Вольфрамова пластина була унікальним виробом, дивно, як Конфігуратор взагалі зміг її відлити. Від плутонію Грегор відмовився, і список придатних матеріалів поступово став вичерпуватися. Арнолдові спало на думку використати надміцну кераміку. Останню пластину вони зробили з чистого цинку.

Звісно, благородні метали у польоті могли розплавитись, але за умови належного охолодження до Землі їх повинно було вистачити.

Загалом, уночі приятелі непогано попрацювали і вже до ранку змогли випити за успіх підприємства чудового, хоча й трохи маслянистого сухого хересу марки «Конфігуратор».

Наступного дня вони змонтували пластини й оглянули результати своєї праці. Кормова частина корабля нагадувала індіанську клаптеву ковдру.

— Як на мене, дуже гарно, — сказав Арнолд.

— Сподіваюсь, вони протримаються до Землі, — промовив Грегор. — Гаразд, час братися за систему керування.

Тут виникла нова проблема. Були розбиті чотири однакові деталі — тендітні й складні вироби зі скла та дроту.

Замінити їх було нічим.

Машина без заперечень видала першу. На цьому все й закінчилося. До полудня у приятелів просто опустилися руки.

— Є якісь ідеї? — запитав Грегор.

— Поки немає. Може, пообідаємо?

Вони вирішили, що салат із лобстерів буде до речі, й замовили його Конфігураторові. Той трохи погудів, але нічого не видав.

— А зараз що не так? — запитав Грегор.

— Цього я й боявся, — відповів Арнолд.

— Чого ти боявся? Адже ми ще не замовляли лобстерів.

— Ні, — промовив Арнолд. — Але ми замовляли креветки. І ті й інші — ракоподібні. Боюсь, Конфігуратор починає ухвалювати рішення за класами.

— Що ж, доведеться відкрити пару банок консервів, — сказав Грегор.

Арнолд спроквола усміхнувся.