Читать «Чарівний екран» онлайн - страница 2
Николай Александрович Дашкиев
— Бачиш, он димок над обрієм, летімо швидше туди. Ось глянь, — промовив Чарівний Екран, коли вони вже були над полум’ям.
І тут Юрасик побачив, як на полум’я полився рясний дощ. Полум’я згасло.
— То як — потрібний я?
Юрасик закивав.
— А знаєш, — додав він, — я хочу ще стати… металургом.
6
І ось на екрані великий завод.
Металевою доріжкою мчить сталева вогняна брила.
— Тут, — пояснив Юрасикові Чарівний Екран, — машинами керують на відстані, і на допомогу людям приходжу я.
Тепер Юрасик розуміє, що телевізор скрізь потрібний. А все ж каже:
— А знаєш, я хотів би ще лікарем бути.
7
І ось перед Юрасиком операційна. В ній, де не поглянеш, сила-силенна всяких приладів, пристроїв. Навколо хірургічного стола — гурт лікарів у білих халатах, але що вони роблять — не видно, бо дивиться Юрасик із сусідньої кімнати, у віконце.
— А ближче підійти можна? — питає він.
— Зараз дуже складна операція. Сюди не пускають нікого стороннього. Бачиш, он екран поруч із люстрою?
Справді, на екрані все було видно так, наче діялося перед очима.
— От бачиш, годі ввімкнути телевізор, і операцію можуть бачити хоч би і всі студенти на світі. Вони вивчатимуть кожен рух професора, щоб і собі рятувати життя людям.
І тоді Юрасик гаряче промовив:
— Ти потрібний усім-усім на світі людям. Спасибі тобі.