Читать «Останній рейс» онлайн - страница 90
Вениамин Ефимович Росин
— Зараз, — підвівся Макогон.
В кухні, щільно причинивши двері, Чернушкін, зашепотів:
— Де пістолет? Давай його сюди. Макогон відсунув стола з брудним посудом, підважив кінцем сокири мостину і витянув загорнутий у мішковину браунінг.
План Чернушкіна був простий: Макогон немовби випадково згадає, що в нього зберігається пістолет, і поверне його Тетері нібито для самооборони… Тоді Чернушкін заведе розмову, що, маючи зброю, усунути ревізора нічого не варто.
— Гаразд, — згодився Макогон. — А ти, Сергію, віриш, що ревізор не повідомив у міліцію, чи сказав лише для цих йолопів? Ох, і боюсь я, Сергію… Ніколи такого зі мною не було. Серце крається…
— Хто його зна… Але гірше не буде, якщо нацькувати Тетерю на ревізора.
— Ну, добре. Немає ревізора. Іншого пришлють. Адже документи він з собою не носить.
— Не носить, а ключ від сейфа носить… Ну, пішли.
Як і домовились, Макогон вийняв браунінг, простягнув його Тетері.
Очі Тетері гарячково заблищали.
— Послухайте! Послухайте! Адже з цією штукою Сахно від мене не відкрутиться. Або накладні на бочку, або кулю в лоб. Хай вибирає.
Чернушкін був задоволений.
— Вірно! Чого з ним церемонитись?
ВАЖКЕ ЗАВДАННЯ
Близько восьмої години ранку всі члени НПВБ зібралися біля пам'ятника Івану Франку. Радилися недовго. В Альоші й Діми новин не було. Півень не виходив з квартири, а Макогона Діма не бачив. На жаль, і Вітю, і Володю теж спіткала невдача. Перукарня вчора чогось була замкнена. Потім Вітя розповів, що йому добре перепало від батька. Але це ще півбіди. Головне — заборонили виходити з дому. Ну, вдень він ще зможе вирватися, а як бути ввечері — просто не знає.
Приблизно така розмова відбулася і в Альоші з матір'ю. Настрій у всіх зіпсувався. Почали шукати вихід із становища, але, як не старалися, нічого путнього не знаходили. Коли надія, здавалося, була втрачена, Володя порадив Віті й Альоші вступити до драмгуртка при районному Палаці піонерів. Вдома можна сказати, що заняття й репетиції там увечері, а гурток вони відвідуватимуть по черзі у вільний час.
Пропозиція всім сподобалась.
Перш ніж розійтись, вирішили, що Вітя знову подасться до перукарні, Альоша й Діма продовжуватимуть виконувати попереднє завдання — вести спостереження за Півнем і Макогоном. Володя стежитиме за Поніманським.
… Щоб не викликати підозри в матері, Діма взяв першу-ліпшу книжку, що навернулася на очі (це, як виявилося, був багато разів перечитаний «Біліє парус одинокий»), і, незважаючи на палюче сонце, примостився на балконі.
Години минали за годинами, а в будинок Макогона ніхто не заходив і ніхто звідти не виходив. Всі віконниці були щільно зачинені. Здавалося, в будинку ніхто не живе.
Від напруження в Діми рябіло в очах і паморочилась голова. Він побіг під душ. Повернувшись на свій спостережний пост, вигадав для себе гру: почав рахувати автомашини, що проїжджали повз будинок. Час минав трохи швидше…
Надвечір Діма вийшов на вулицю. Що відбувається в цьому загадковому будинку? Чи є там хоч одна жива душа? Діма насилу знайшов у паркані дірку від сучка. Подвір'я було порожнє.