Читать «Останній рейс» онлайн - страница 68

— Заспокойтесь, не переживайте. Це ж провокація. Краще розкажіть про наслідки ревізії. Ви вчора мене питали?

— Так, так…. — підтвердив Сахно. Він усе ще не міг заспокоїтись. — Я хотів вас бачити. В фінансових документах на складі сировини є виправлення. Боюсь — підробка. — Сахно розгорнув папку. — От подивіться.

Андрій Остапович розглянув накладні через лупу.

— Ви маєте рацію… Хоча б ця. Іншою рукою дописано одиницю. А тут схже на те, що нуль переправили на вісімку. Але це досконально встановить експертиза. Хто був присутній, коли ви вилучали документи?

— Завскладом сировини Тетеря.

— Як він реагував?

— Як реагував? Спитав, навіщо я беру накладні. Я відповів, що хочу проглянути, звірити… Щось подібне до цього… Зараз точно не пам'ятаю.

— Як же вам передали хабара?

— Вчора ввечері якась жінка підійшла до нашого будинку і подала конверт матері моєї дружини. А в ньому записка і гроші.

— Ви бачили цю жінку?

— Ні. Я вибіг за хвіртку, а її і слід прохолов.

Луговий зіставив факти: щойно на фабриці «Спартак» почалась ревізія, відразу ж надійшов анонімний лист на Збаращенка. І тільки-но Сахно натрапив на зловживання, як одержав хабара. Це зайвий раз переконувало, що шахраї знаходяться в стінах фабрики і лише там їх треба шукати. Враховуючи, що інші ревізори нічого істотного не виявили, сам по собі напрошувався логічний висновок: Тетеря — ініціатор хабара. Андрій Остапович вирішив негайно затримати Тетерю. Він викликав майора Кульбича.

— Все ясно. Зараз же іду, — вислухавши, сказав Кульбич.

Слідом за ним підвівся і Сахно.

— А вам, Валентине Филимоновичу, доведеться трохи затриматись. Треба написати заяву з приводу цього випадку. Ось папір і ручка.

— Дякую, ручка в мене є своя.

Валентин Филимонович почав ритися в своїй папці.

— Загубив! — з досадою сказав він. — Вранці ж вона була, ще записував номер комутатора фабрики.

— Ви дзвонили на фабрику? Сказали, що в міліції?

— Так. А що, власне, тут страшного? На мою думку, це не таємниця.

— З ким ви розмовляли?

— Взагалі хотів з директором, але в нього якраз п'ятихвилинка. Довелось викликати секретаря.

Підполковник незадоволено поморщився.

— Я ж не казав, у якій справі йду, — виправдувався Сахно. — Вашого прізвища зовсім не називав.

— Лишається сподіватись, що ваш дзвоник не зашкодить.

Насупивши чоло, Валентин Филимонович обдумував кожне речення. Нарешті він закінчив. Луговий пробіг списані дрібним почерком сторінки.

— Ви не зазначили прізвища матері вашої дружини.

— Невже пропустив? Литвинчук Надія Миколаївна. Зараз допишу.

— Вона зможе приїхати до нас? Як її здоров'я?

— Хіба не досить того, що я написав? Жінка вона літня, хвороблива.

— Не турбуйтесь, ми направимо нашого працівника. Але поговорити з нею потрібно. Адже вона одна бачила ту жінку. Зараз важливо встановити, хто дав хабара. Разом з Тетерею працюють жінки? Обліковець, рахівник.

— Жінок на складі немає, а облік веде пін сам. За штатом не передбачений ні помічник, ні рахівник.

— Тоді, мабуть, допомагав хтось з його рідних. Він одружений?

— Еге ж. Так він мені казав.