Читать «Останній рейс» онлайн - страница 26

— Тоді чому ви одразу не звільнили його?

— Судячи з наявних у нас даних, злочинців було троє. Один з них учора викрав номери в гаражі автодорожного інституту. Він уміє водити машину і таких самих, приміром, років, як Пасько…

— От бачите! — вихопилося в Олійника. — Виходить, я не помилився.

— Не поспішайте з висновками. «Audiatur et altera pars» — слід вислухати і супротивну сторону, як любив говорити наш ректор. У злочинця на руках татуїровка, а в Паська її немає. І не те найголовніше. Кульбич перевірив свідчення Паська. Вони відповідають дійсності. Вчора він справді пробув у Козиря до дванадцятої ночі. Обидва працюють в таксопарку, відгуки про них лише позитивні. А втім, ознайомтеся самі із свідченнями дружинників, Балашова, відповіддю секретаря комсомольської організації таксопарку, взагалі, з усіма матеріалами.

Підперши голову руками, Олійник подовгу затримувався на кожній сторінці. Нарешті він закінчив і тяжко зітхнув.

— Виходить, Пасько — хороший хлопець, а я в шахраї його записав… Як же це так сталося, — журився лейтенант. — Запідозрив чесну людину, а злочинця проґавив?

— Витратили б зайвих дві-три хвилини, щоб розпитати охоронника, і помилки, я певен, не сталося б.

— З кожним може трапитись… Інша хазяйка суп варить. Здається, що мудрого? І, буває, пересолить, що й у рот не візьмеш…

— Звідки таке панство?.. — обурився Андрій Остапович. — Зневага, байдужість до людей. В нашій роботі не повинно бути помилок. Партія і уряд нам довіряють, дали великі права… Але навіть стосовно злочинців, не кажучи вже про чесних людей, ми не повинні допускати ані найменших порушень конституційних прав громадян. — Луговий підійшов до книжкової шафи, пробіг очима червоні корінці праць Леніна, взяв 29 том і прочитав: «… Найменше беззаконня, найменше порушення радянського порядку є вже діра, яку негайно використають вороги трудящих…» Діра! Ось як Володимир Ілліч ще в дев'ятнадцятому році оцінював послаблення радянської законності…

— Ви мене відчитуєте, немов я сам вчинив злочин, — образився Олійник. — Зрештою, нічого страшного з Паськом не трапилося.

— Як би ви реагували, коли б цілком безпідставно затримали не його, а вас! Ми поставлені захищати громадян. Про це слід пам'ятати вдень і вночі. — Андрій Остапович запалив цигарку і, заспокоївшись, додав: — За безпідставне затримання оголошую вам сувору догану. І ще от що, — спохмурнів Луговий. — Чого це не зволили повідомити мене про затримання Паська і взагалі, де ви, що з вами? Шість годин ми про вас нічого не знали.

— Товаришу підполковник, двічі дзвонив, але ніхто не відповідав.

— Я був у лікарні. Треба було подзвонити черговому.

— Випустив з уваги… Винен…

— Хай це буде востаннє.

НЕВЖЕ ВІН ДВОРЯНИН?

Зустріч з Макогоном справила на друзів гнітюче враження. Обидва довго мовчали. Першим не витримав Вітя.

— Не сподобався мені Макогон…

— Ти помітив, які в нього оченята? Маленькі, а шарять, шарять по тобі… Знаєш, — Альоша стишив голос майже до шепоту, — тут щось неспроста…