Читать «Я 11–17... Небезпечний маршрут» онлайн - страница 76

Залишивши на хвилинку телефони в спокої, черговий написав записку і вклав її в конверт. Увійшов посильний.

— Оце — майору Потапову. Особисто. У власні руки. Знаєте, де його дача?

— Знаю… не вперше.

— Полковник Астангов думає, що Потапов і Гончаров рибалять. Озеро знаєте?

— Знаю.

— От і добре. Швидше!..

Потапов і Гончаров з вудочками в руках сиділи на березі невеличкої затоки, серед густих верб. Перед ними лежало рожеве від світанку озеро.

— Зараз тільки і клює, — пошепки сказав Потапов, щулячись од ранкової прохолоди.

Гончаров засміявся:

— Чув про це не раз, а переконатися ніяк не можу. Вся надія на кружки!

— Не знаю, як би ти стріляв білок у Сибіру, а до риби твій характер не пристосований. Риба не любить неврастеніків. Ну чого ти щохвилини вудочку витягаєш?

— Черв'яка перевіряю, — а раптом зжерли?

— Закинь і сиди тихо.

— Єсть сидіти тихо, товаришу майор.

Хвилин десять вони мовчки дивилися на свої поплавки, але ті були нерухомі, мов забиті в стіну цвяхи.

У прозорій тиші ранку почулося тріскотіння мотоцикла. Гончаров прислухався і підморгнув Потапову:

— Б'юсь об заклад на місячну зарплату — це за нами.

— Невже за одне літо нас втретє з озера знімуть? — Потапов поклав вудочку і піднявся на горбок.

Мотоцикл вилетів із соснового переліска і, притишивши хід, котився вздовж озера. Побачивши Потапова, мотоцикліст збільшив швидкість і вихором домчав до затоки. Потапов прочитав записку чергового:

— Змотуй вудочки, Павле. Треба їхати в місто.

— Машина чекає вас на дачі. — Посильний козирнув, скочив на сідло, круто розвернувся і швидко зник у сосняку.

З кожною хвилиною мимохіть прискорюючи ходу, майор Потапов і старший лейтенант Гончаров мовчки йшли до дачі, забувши, що, на радість дітям, вони залишили в озері дев'ятнадцять запущених кружків.

4

Розшуки в Чорному бору почалися вранці і тривали цілий день. Попереду повільно рухались прибулі з міста провідники з собаками За ними, розтягнувшись на цілий кілометр, шеренгою йшли понад сто чоловік. Старший лейтенант Гончаров, який керував розшуком, весь час ходив вздовж цепу, йому здавалося, що розшуки провадяться неуважно і тільки тому протягом усього дня немає ніяких результатів.