Читать «Сивий Капітан» онлайн - страница 208

Наказ Капітана про усунення Олеся й Марти з «Люцифера», хоч нібито й тимчасово… це говорило про те, що Ернан Раміро добре усвідомлював собі ту небезпеку, на яку він наражав і себе, і своїх помічників, виходячи на одчайдушний бій з фалангістами. Він не хотів рискувати життям юнака і дівчини, непричетних до його задумів і дій, це так. Але це ж саме свідчило й про те, що Раміро був внутрішньо не такий впевнений у своїй нездоланності, як показував у своїх промовах…

Гнітюча подорож з Валенто Клаудо до самотньої ферми Кристобаля Гомеца, де вони з Мартою мусили лишитися, і несподівана, вражаюча зміна у відношенні цього чоловіка до свого давнього друга Валенто… Як вплинуло це на Валенто Клаудо, що, напевно, з тяжким внутрішнім болем відчув, як починають відвертатися від нього ті, кого він любив і поважав, з ким був зв’язаний дружбою ціле життя!

Жахлива об’ява поліції про страту Педро Дорільї, яку Валенто читав уголос при місячному світлі, про страту, що мала відбутися наступного ранку, ридання Марти… і раптове рішення Валенто Клаудо негайно повертатися, бігти до «Люцифера», щоб розповісти про це Капітанові, його впевненість у тому, що ще можна встигнути врятувати Педро Дорілью, хоч це й звучало неправдоподібно, просто неймовірно.

Повернення на «Люцифер», коротка доповідь Валенто Клаудо похмурому Капітанові, яку він робив, задихаючись після нестримного, відчайдушного бігу кам’янистими стежками, ледве освітленими останнім промінням призахідного місяця… Суворий і рішучим вираз обличчя Капітана, коли він мовчки слухав Валенто Клаудо, не зводячи з нього пильного погляду примружених сірих очей, і коротка, владна команда Ернана Раміро, його рішення, якого так напружено чекала Марта, чекала з гарячими сльозами на очах…

А тоді… Тоді сталося неймовірне!

"Люцифер" вирушив, але зовсім не так, як звичайно, м’яко і майже непомітно. Ні, цього разу підлога затремтіла значно дужче, весь корпус машини наче напружився в зусиллі. «Люцифер» гойднувся. Олесь відчув, немов його тіло враз стало важчим. Ще гойдання, і дивне враження, як то буває в ліфті, який стрімко починає підійматися вгору, дедалі прискорюючи швидкість.

Відчутна вібрація підлоги тривала. Проте дрібно й напружено тремтіла не лише підлога, а й весь величезний корпус «Люцифера», ніби він із зусиллям долав якийсь опір. Такого Олесь ще ніколи не відчував навіть і тоді, коли «Люцифер», збираючи всі рештки своєї механічної сили, плив підземним каналом. Може, то Капітан вирішив одразу набрати якнайбільшу швидкість, адже в нього дуже мало часу, і тому включив механізми на повну потужність?

Олесь підійшов до ілюмінатора, зазирнув у нього і скрикнув від здивування, схопившись руками за його краї.

— Що з тобою, Алексо? — злякалася Марта, яка, мабуть, не помічала нічого з тих явищ, які привернули увагу Олеся. Адже нею володіла зараз одна думка, одна турбота: про долю її батька, над яким нависла страшна загроза смерті. Вона сподівалася ще, вона гаряче хотіла вірити, що Капітан здійснить свою обіцянку, врятує батька, але як, яким чином він зможе зробити це? Залишалося так мало часу… Як дістатися до нього, як зламати опір охорони, хоч би Капітан і дуже хотів зробити це?..