Читать «Сивий Капітан» онлайн - страница 186
Володимир Миколайович Владко
Фредо разом з Валенто Клаудо підійшов до Капітана і привітався з ним. Капітан і Фредо почали розмовляти, а Валенто став трохи осторонь, не втручаючись у бесіду, навіть відвернувся і лише час від часу обертався, мов почувши щось, що вразило його.
Про що говорили Капітан і Фредо Вікторе, Марта не могла довідатися, бо товсте скло ілюмінатора, крізь яке вона дивилася, не пропускало звуків. Але вона бачила, що спочатку говорив Фредо Вікторе, а Капітан тільки коротко відповідав йому. Потім заговорив Капітан, не так, як він звичайно говорив, а якось наче збуджено, неспокійно. І тепер уже Фредо Вікторе тільки коротко щось зауважував, бо Капітан говорив наполегливо, не даючи йому змоги й часу заперечувати.
Розмова тривала досить довго. І Валенто не брав у ній ніякої \ часті, хоч Марті й здавалося, що він кілька разів немов поривався щось сказати. Але наче стримував себе.
А потім Капітан знизав плечима, отак, як він уміє це робити, презирливо і незадоволено, сухо кивнув головою і пішов. Фредо Вікторе сказав іще щось у спину Капітанові, наче вигукнув. Але той не обертаючись пішов до машини. Фредо Вікторе якось сумно (це Марта добре бачила!) подивився йому вслід, похитав головою, потиснув мовчки руку Валенто Клаудо і пішов назад, до великої скелі, де його хтось чекав. А Валенто рушив слідом за Капітаном.
За хвилину Марта знов почула в коридорі кроки двох людей. Перед дверима каюти Капітана вони спинилися. Було тихо, так тихо, що Марта, здавалося, чула, як пульсує кров у її скронях.
Раптом збуджений, якийсь неприродний голос Капітана промовив:
— Скільки ж то треба було б чекати, поки вони підготуються? І це він називає спілкуванням, і допомогою! Ні, це мені не потрібно! Він, як і раніше, не розуміє, яка в мене сила!
Валенто Клаудо мовчав. Але Капітан, мабуть, і не чекав ніякої відповіді, він немов просто думав уголос, наче радячись сам з собою. За мить він сказав іще:
— "Люцифер" нездоланний, а вони не розуміють цього. Бачте, вони вирішили переконати мене! В чому? Зайва балаканина! Їх справа — підкоритися і виконувати те, що скажу я. А не радити мені і, тим більше, не ставити своїх умов. Досить!
Після цих роздратованих, гнівних слів знову настала коротка пауза. Валенто Клаудо так само мовчав. І тоді Капітан сказав іще, вже трохи іншим тоном:
— Ідіть, Валенто, до кабіни керування. Нам тут більше нема чого робити, вирушаймо.
Голос Валенто Клаудо відповів — уперше за весь час:
— А Кристобаль, Капітане?
— Так, так, Кристобаль, це вірно. Ну що ж, треба зробити це. Він надійна людина.