Читать «Сивий Капітан» онлайн - страница 174

Щодо Мігеля Хуанеса, то він був здатний виявляти свої здібності детектива, шукати розв’язань тих чи інших проблем і енергійно діяти лише тоді, коли відчував певні шанси на успіх. Якщо тих шансів, на його думку, не було, він відчував утому навіть від найменшого зусилля, охоче передавав справу комусь іншому або, в разі можливості, просто кидав її. Отож він належав до третього типу людей, про яких ми щойно говорили.

Коли б можна було передати комусь чи кинути справу Сивого Капітана, Мігель Хуанес так і зробив би. Але це було неможливо, він мусив будь-що вести її далі — з одчаєм, з внутрішніми прокляттями, але вести. Тут-таки зауважимо, що начальник поліції Карло Кабанерос щодо цього мало чим відрізнявся від свого особливо уповноваженого. Його перевага полягала в тому, що Кабанерос за своїм становищем мав змогу лаятись і зривати лють на Хуанесі, а Хуанес був позбавлений і такої можливості. Лишався ще, правда, Хосе Френко, на якого Мігель Хуанес. міг нагримати досхочу. Але яка вже там приємність у тому, щоб лаяти людину, яка сприймає це як належне, покірно і смиренно, не відповідаючи ані словом, ані жестом?..

Мігель Хуанес міг тепер тільки механічно виконувати накази начальства, так само, як Карло Кабанерос тільки сумлінно виконував розпорядження і вказівки міністра внутрішніх справ.

Що ж до цієї владної особи, то на генерала Альдумеро да Хураніто події вплинули зовсім не так. Він бачив на своєму віку чимало — і не випадково каудільйо цінив його саме за те, що генерал да Хураніто ніколи не розгублювався і не піддавався настрою. Він добре знав, що в політиці все залежить від витримки і наполегливості. Той, хто володіє собою і має запас терпіння, завжди має також і найбільше шансів на успіх.

Павутиння, зіткане павуком, може бути розірване вітром чи комахою і раз, і другий, і третій, це неважливо. Холоднокровний, наполегливий павук терпляче лагодить його, зміцнює ще більше, ще старанніше: і можна бути певним, що згодом жертва таки заплутається в його сітях, безнадійно заплутається і потрапить зрештою в пазури хижака.

Сидячи в центрі свого хитромудрого, широко розкинутого павутиння, генерал Альдумеро да Хураніто зважував усі можливості, аналізував становище. Хід його міркувань був такий:

"Сивий Капітан володіє надзвичайною зброєю, починаючи від його електромагнітної завіси, яку не можуть пробити ні кулі, ні гранати, і кінчаючи смертоносними чорними кільцями, які він викидає з «Люцифера». Що то за кільця — не знає ніхто. Майже всі, кому довелося їх побачити, були вбиті на місці. Вчені висловлюють припущення, що ця невідома досі зброя має в своїй основі так звані надпровідники, в які закладено великий електричний потенціал. Вони несуть в собі електричну силу великої потужності. Кільця зроблені з крихкого матеріалу і тому розпадаються, зіткнувшись з чимось. І звільнений електричний заряд убиває все навколо, діючи, наче блискавка… так, усе це треба врахувати і поставити перед ученими відповідні завдання, як зробив уже генерал відносно деяких новин у галузі снарядів і гранат, що ними, здається, можна буде дошкулити "Люциферові"… Поки що противникові пощастило досягти деяких успіхів, не будемо закривати на це очі. У кількох сутичках він вийшов переможцем. Треба називати речі своїми іменами, нема чого ховатися перед самим собою. Гаразд. Ті успіхи обов’язково мусять сп’янити Сивого Капітана, така вже природа цієї запальної людини… Значить, він стане необережним, надто впевненим у своїх силах. Добре, оце й є його слабке місце, яке слід повністю використати. Готувати пастку за пасткою непослабно, терпляче. Хай він руйнує їх одну за одною, це навіть краще. Кінець кінцем, сп’янілий від успіхів, він обов’язково в якомусь місці втратить потрібну пильність і потрапить у чергову пастку. Тоді вже сміятимуся я!.."