Читать «Марафон завдовжки в тиждень» онлайн - страница 70
Ростистав Феодосьевич Самбук
– Відчиніть, – наказав Коротюк, – я – уповноважений у справах культів.
– Зараз покличу ігуменю, – глухо почулося з-за дверей, і вічко опустилося.
Бобрьонок незадоволено гмикнув, подумавши, що тепер у монастирі зчиниться переполох, а він розраховував на нечеканість, бо, можливо, тут доведеться робити обшук. Однак його передбачення не справдилися: мало не одразу двері відчинилися, і висока, літня й сувора черниця запропонувала їм зайти до маленької кімнатки, де стояв грубий дощатий стіл і такі ж важкі й неоковирні стільці.
Побачивши, крім цивільного, двох офіцерів і військовий патруль у монастирському саду, кармелітка ще посуворішала й запитала:
– Чим викликана, панове, ваша поява? Ваше вторгнення в нашу тиху обитель?
– Мати Тереза, якщо не помиляюсь? – безцеремонно перервав її Коротюк.
– Так, я ігуменя босих кармеліток, – відповіла гордовито.
– Ви нам і потрібні.
– При чому ж тут військові?
– Зараз поясню. – Коротюк сів на незручний стілець, але, побачивши, що ніхто не наслідував його, одразу підвівся й мовив суворо: – Одна з ваших босих кармеліток замішана в негарних справах, і ми…
Ігуменя, не дослухавши, зробила заперечливий жест.
– Ні, – сказала, – ніхто з наших черниць не вчинить поганого. Ми молимось богу й робимо богоугодні справи.
– Скільки черниць у вас в наявності? – запитав Коротюк, і Бобрьонок подумав, що, певно, шановний уповноважений по культах лише недавно демобілізований,-був армії старшиною чи служив інтендантом. Не вистачало тільки, щоб наказав ігумені принести список особового складу монастиря.
Проте мати Тереза не побачила в запитанні Коротюка нічого незвичного або удала, що не побачила, бо одповіла рівно й просто:
– Живе тут сорок сім сестер.
– І всі зараз присутні?
– Ні, сестри Іванна та Ганна в місті.
– Отже, сорок п'ять ми зможемо побачити?
– Але ж це – жіночий монастир і вхід чоловікам до нас заказаний.
Бобрьонок ступив крок уперед, відсунувши Коротюка, Мовив суворо й категорично:
– Прошу зрозуміти мене правильно. Час воєнний, і живемо ми за його законами. А одна з ваших… – затнувся, бо хотів сказати черниць, а мовив все ж – сестер замішана в поганих справах, і ми розшукуємо її.
– Хто? – вирвалося в ігумені.
Бобрьонок посміхнувся сумно.
– Це ми й з'ясовуємо.
Мати Тереза задумалася на кілька секунд.
– Гаразд, – одповіла нарешті, – я вимушена підкоритися. Зараз усі сестри зберуться в трапезній.
Вона вийшла, лишивши гостей в передпокої, Коротюк хитро подивився на офіцерів.
– От вам і всі проблеми, – сказав упевнено. – Сорок п'ять кармеліток як на долоні.
– А всього сорок сім, – заперечив Бобрьонок задумливо. – Дві у місті, одну бачили, а сестра Іванна чи Ганна, почувши про наш візит, ніколи не повернеться до святої обителі.
– Один шанс з сорока п'яти! – оптимістично вигукнув Павлов. – За теорією ймовірності…
Однак Бобрьонок не був настроєний так бадьоро.
– Ну, ну… – пробуркотів. – За вашою теорією бутерброд мусить падати на підлогу маслом хоча б через раз, але ж існує закон підлоти…
– Існує, – несподівано легко погодився Павлов. – Проте сьогодні мені пофортунило й мусить щастити й надалі.