Читать «Марафон завдовжки в тиждень» онлайн - страница 67

Не зупиняючись, машиніст витягнув кисет, лише трохи притишивши ходу, насипав махорки на клаптик заздалегідь акуратно нарізаної газети, звернув товсту цигарку, поплескав руками по кишенях, шукаючи сірники, нетерпляче озирнувся на Лучука, чекаючи, що той запропонує прикурити, але згадав, що Микита Савович не палить, і звернув до будки стрілочника. Либонь, сподівався, що Лучук не йтиме за ним, але Микита Савович зупинився біля розчинених дверей будки так, щоб усе бачити й чути.

Машиніст попросив вогню, і стрілочник подав йому сірники, більше вони не перемовилися ані словом, Іванців не лишив у будці нічого, не зробив жодного підозрілого жесту – він смачно й глибоко затягнувся махорковим димом і, не подякувавши, кинув сірники стрілочнику й вийшов із будки.

Сковзнув поглядом по Лучукові, тому здалося, презирливим чи зневажливим, – а що, коли Іванців розгадав його настирливість? Зрештою, подумав Микита Савович; він не дав Іванціву жодних підстав для підозри, і кочегар на його місці також за компанію звернув би до будки стрілочника. До речі, он він наздоганяє їх – розчервонівся від гарячого чаю і швидкої ходи.

Іванців зиркнув на годинник, і кочегар поцікавився, чи не запізнюються. Лише машиніст мав годинник, зрештою, йому й належало мати його. У Іванціва був годинник швейцарської фірми «Пауль Буре», по ньому можна було звіряти найточніші станційні годинники, і машиніст законно пишався ним. Зараз, зиркнувши не без задоволення, відповів: ще мають шість хвилин і поспішати ні до чого.

Наче на підтвердження цього уповільнив крок, докурии цигарку й хазяйновито притоптав недопалок підбором важкого ялового чобота.

Назустріч їм чимчикував по шпалах обхідник вагонів з молотком на довгій ручці. Побачивши Іванцова, зійшов з колії й зупинився очікувально. Лучукові здалося, що машиніст якось напружився, але Іванців відповів на вітання обхідника лише доторком пальців до козирка форменого кашкета й проминув його, не сказавши ані слова й не затримавшись ні на мить.

Біля їхнього паровоза стояли двоє зчіплювачів вагонів, один – середніх років, другий – огрядний, іще молодий, та лисий. Молодий повідомив, що ешелон готовий, зараз маневровий паровоз піджене лише два вагони із снарядами – ці зчіплювачі знали все на світі, навіть військові таємниці, Іванців покахикав, висловлюючи задоволення, взагалі в нього була звичка кахикати у відповідь на приємні звістки, він знову витягнув кисет, хоч і курив щойно, один із зчіплювачів попросив махорки, і Іванців насипав йому на папірець, другий також потягнувся до кисета, машиніст зміряв його лютим поглядом, однак також не відмовив, не чекаючи вогню, круто повернувся й попрямував до паровоза, що стояв зовсім поруч.