Читать «Таємниця Крилатого Змія» онлайн - страница 6

— Дядьку, ви, певно, помилилися! — вигукнув П’єро. — Ви ллєте воду в бензиновий бак!

Лотер обернувся до хлопця усміхнений.

— Оце і є моє відкриття, П’єро. Я винайшов спосіб уживати воду замість бензину, зробивши нескладний пристрій до карбюратора. Суть винаходу полягає в каталізаційній речовині, що її я назвав лотаритом. Лотарит не дорожчий від солі. Він має властивість блискавично розкладати воду на кисень і водень; а ті, сполучаючись у камері згоряння, вибухають, і двигун працює, як у звичайному автомобілі. Одного літра води вистачає на сто кілометрів.

Клеман Лотер запросив хлопця в автомобіль, і вони проїхали кілька кілометрів. Хлопець сидів приголомшений. Адже це було схоже на казку!

Коли вони вийшли з машини, Лотер вийняв із двигуна запальник завбільшки з сірникову коробку, в якій містився чудесний каталізатор, і продовжив розмову з небожем.

— Я хочу забезпечити всі автомобілі водяними двигунами. Весь світ вітатиме мій винахід, і Морелева могутність скінчиться. Я забороню ставити мій пристрій на воєнні машини і віддам винахід на мирні потреби. Правда, щоб здійснити всі плани, мені ще бракує коштів, але незабаром я їх матиму. Сьогодні ввечері я бачитимуся з відомим мільярдером Вандергольдом, нафтовим королем, а він Морелів ворог. Думаю, що мені не важко буде дістати у нього гроші, потрібні на промислове виробництво моїх двигунів.

Вони повернулися до замка. У вітальні височів химерний кам’яний змій.

— Тепер ти зрозумів, мій хлопчику, — вів далі старий, — чому я такий недовірливий. Власники нафти й автомобільних заводів здогадуються про мій винахід. Виробництво двигунів може їх розорити вщент. А діють нафтові королі швидко й рішуче. Інженер Буру відкрив спосіб легко знаходити нафту — Вандергольд оточив інженера своїми людьми. Нещасного забито в його ж автомобілі, а вбивця зник. Дізель, винахідник двигуна, що названо його ім’ям, сконструював мотор, який мав зменшити удвічі світове споживання нафти. Нафтові компанії розправилися з Дізелем, і його плани й розрахунки пропали. То чи можу я бути спокійний, збираючись звести світове споживання нафти до мінімуму?.. Щоправда, я буду сильніший за Вандергольда, бо на моєму боці підтримка мільйонів людей… — Старий несподівано замовк, і коло столу запала тиша.

Після вечері Лотер послав хлопця спати до своєї кімнати.

ВАНДЕРГОЛЬД

П’єро міцно заснув і спав довго, аж поки його збудили дирчання автомобіля і голосне тутукання. Хлопець прожогом скочив з ліжка і кинувся до вікна, що було якраз над входом до замка. Почувся брязкіт засувів на нижньому поверсі. Клеман Лотер відчинив двері.

Біля ґратчастої брами стояли дві великі чорні машини. Дверцята більшого автомобіля відчинилися, і висунувся звідний місток. Поки Лотер відчиняв браму, хлопець устиг при непевному світлі розгледіти в машині дивного незнайомця. Це був старий чоловік, з пергаментним зморщеним обличчям, обвислими щоками і з голим черепом, схожим на яйце. Огидний незнайомець сидів у кріслі на коліщатах, що ним сам і керував. Крісло скотилося містком з лімузина і зникло в замку. Майже одночасно забряжчали засуви, і П’єро зрозумів, що Лотер замкнувся у своїй фортеці. Страшенно зацікавившись, П’єро обережно прочинив двері, що вели на галерею, і навшпиньки наблизився до балюстради, яка відокремлювала галерею від вітальні. Величезна кімната була освітлена лише однією лампою, що стояла на каміні. Сховавшись у затінку, хлопець міг все бачити і чути.