Читать «Жінка його мрії» онлайн - страница 89

Йому знову треба було повертатися. В таких випадках він завжди зупинявся в Іви. Він продумав, що з дільниці саме туди треба і їхати. На Цапу нічого не було, ніякої зачіпки, але він лишив його до ранку в камері. Нічого з таким не трапиться. Потім з оскомою подумав про Іву. Телефонний дзвінок вивів його з напівсонного настрою. Але мобільний зв’язок, як завжди, потребував кращого. Номер відбило, і він здивовано побачив на екрані телефон Іви. Він ліньки вийшов на трасу. Сніг дрібно сіяв у світових прольотах. Траса порожня, а на тому кінці, під самим стовпом, що насправді був пам’ятником, щось вовтузи-лося. Це лейтенанту не сподобалося, але він продовжував зупиняти таксі, не переймаючись: дільничним один хрін нема чим зайнятися, досить з нього Цапи і таке інше. Але сідаючи у пошарпаного жигулика, він напевне знав, що до Іви не дістанеться сьогодні, але якщо щось і буде, то в інший спосіб. І знову лейтенанта розбила сонна байдужість. Траса нагадувала повсть, просяклу водою. Музика з приймача то видавала такі децибели, що макітрилося в голові, то пропадала зовсім, і він у перервах слухав, як працює движок. Машини і жінки його заспокоювали. Зараз тільки машини. Тут він попросив водія по-вертати до лікарні.

Коли Іва повернулася, то Лінда лежала гола і курила у ліжку. Тільки вона курила у ліжку, ніхто більше.

Іву захопила відраза. І вона дала Лінді ляпаса. З усього розмаху. На витягнуту руку. Лінда мотнула головою, стулила ноги.