Читать «Гайдамаки» онлайн - страница 4

Вибачайте, люди добрі:

Може, не до ладу,

Та прокляте лихо-злидні

Кому не завадить?

Може, ще раз зустрінемось,

Поки шкандибаю

За Яремою по світу,

А може… й не знаю.

Лихо, люди, всюди лихо.

Нігде пригорнуться:

Куди, каже, хилить доля,

Туди й треба гнуться -

Гнуться мовчки, усміхаться,

Щоб люди не знали,

Що на серці заховано,

Щоб не привітали.

Бо їх ласка… Нехай сниться

Тому, в кого доля,

А сироті щоб не снилась,

Не снилась ніколи!

Тяжко, нудно розказувать,

А мовчать не вмію.

Виливайся ж, слово-сльози:

Сонечко не гріє,

Не висушить. Поділюся

Моїми сльозами…

Та не з братом, не з сестрою -

З німими стінами

На чужині… А поки що -

До корчми вернуся,

Що там робиться.

Жидюга

Дрижить, ізігнувшись

Над каганцем: лічить гроші

Коло ліжка, клятий.

А на ліжку… ох, аж душно!..

Білі рученята

Розкидала, розкрилася…

Як квіточка в гаю,

Червоніє; а пазуха…

Пазухи немає -

Розірвана… Мабуть, душно

На перині спати

Одинокій, молоденькій;

Ні з ким розмовляти, -

Одна шепче. Несказанно

Гарна нехрещена!

Ото дочка, а то батько -

Чортова кишеня.

Стара Хайка лежить долі,

В перинах поганих.

Де ж Ярема? Взявши торбу,

Потяг у Вільшану.

Конфедерати

«Одчиняй, проклятий жиде!

Бо будеш битий… Одчиняй!

Ламайте двері, поки вийде

Старий паскуда!»

«Постривай!

Стривайте, зараз!»

«Нагаями

Свиняче ухо! Жартувать,

Чи що, ти хочеш?»

«Я? З панами?

Крий Боже! Зараз, дайте встать,

Ясновельможні (нишком - свині)».

«Пане полковнику, ламай!»

Упали двері… А нагай

Малює вздовж жидівську спину.

«Здоров, свине, здоров, жиде,

Здоров, чортів сину!»

Та нагаєм, та нагаєм.

А жид зогнув спину:

«Не жартуйте, мості-пане!»

«Добривечір в хату!

Ще раз шельму! ще раз!.. Годі!

Вибачай, проклятий!

Добривечір! А де дочка?»

«Умерла, панове».

«Лжеш, Іудо! Нагаями!»

Посипались знову.

«Ой паночки-голубчики,

Єй-богу, немає!»

«Брешеш, шельмо!»

«Коли брешу,

Нехай Бог карає!»

«Не Бог, а ми. Признавайся!»

«Нащо б мав ховати,

Якби жива? Нехай, Боже,

Щоб я був проклятий!..»

«Ха-ха-ха-ха!.. Чорт, панове,

Літаню співає.

Перехрестись!»

«Як же воно?

Далебі, не знаю».

«Отак, дивись…»

Лях хреститься,

А за ним Іуда.

«Браво! браво! Охрестили.

Ну, за таке чудо

Могоричу, мості-пане!

Чуєш, охрещений?

Могоричу!»

«Зараз, зараз!»

Ревуть, мов скажені,

Ревуть ляхи, а поставець

По столу гуляє.

«Єще Польща не згінела!» -

Хто куди гукає.

«Давай, жиде!»

Охрещений

Із льоху та в хату,

Знай, шмигляє, наливає,

А конфедерати,

Знай, гукають: «Жиде, меду!»

Жид не схаменеться.

«Де цимбали? Грай, псявіро!»

Краков'яка оддирають,

Вальса та мазура.

І жид гляне, та нищечком:

«Шляхетська натура!»

«Добре, годі! Тепер співай!»

«Не вмію, єй-богу!»

«Не божись, собача шкуро!»

«Яку ж вам? Небогу?

Була собі Гандзя,

Каліка-небога,

Божилася,

Молилася,

Що боліли ноги;

На панщину не ходила,

А за парубками

Тихесенько,

Гарнесенько,

Поміж бур'янами».

«Годі! годі! Це погана:

Схизмати співають».

«Якої ж вам? Хіба оцю?

Стривайте, згадаю…

Перед паном Хведором

Ходить жид ходором

І задком,

І передком

Перед паном Хведірком».

«Добре, годі! Тепер плати!»

«Жартуєте, пане:

За що платить?»

«Що слухали.

Не кривись, поганий!

Не жартуєм. Давай гроші!»

«Де мені їх взяти?

Ні шеляга; я панською

Ласкою багатий».

«Лжеш, собако! Признавайся!