Читать «Привид іде по землі» онлайн - страница 48

Лосс зрушив з місця і почав міряти кабінет із кутка в куток, по діагоналі. Міністр роздратовано спостерігав за ним. Довго буде продовжуватися ця комедія?

Нарешті Алессандро зупинився і повільно, ніби обмірковуючи кожну фразу, почав говорити:

— З точки зору закону я не злочинець, сеньйоре Шліссер. Не обурюйтесь, не перебивайте мене, якщо хочете, щоб все швидко скінчилося. Закон нічого не може зробити мені, значить, він не має до мене ніякого відношення…

— Що ви хочете сказати? — нетерпляче запитав міністр. — Говоріть ясніше.

— Зараз. Я поясню… Що у вас там? — показав Лосс на стіну.

— Кабінет Коммеса.

— Ага. А там?

— Теж мій заступник.

— Чудесно. Його там немає зараз?

— Нема. Але що ви хочете робити?

Слова завмерли на устах міністра. Те, що трапилося, перевершувало всяку вигадку, не вкладалось у свідомості. Лосс швидко підійшов до стіни кабінету, простягнув руку. Шліссер побачив, як рука злочинця легко проникла в стіну. Створювалося враження, ніби в Лосса обрубок руки, який він притулив до панелі.

Міністр завмер з відкритим ротом. Обличчя порушника засяяло торжеством, коли він помітив той вираз розгубленості.

— Бачите! — вигукнув він. — Стіна не чинить мені ніякої перешкоди. Дивіться тепер… Я повністю зникаю з вашого кабінету.

І справді, Лосс зник. Шліссер злякано протер очі. Чари? Гіпноз? Що робити?

Його рука мимоволі потяглася до дзвінка тривоги, але від стіни пролунав насмішкуватий голос:

— Не треба тривоги. Я не збираюся втікати.

Лосс знову з’явився в кабінеті. Він ніби виріс із стіни. Шліссер нервово хихикнув, потім опанував себе і роздратовано крикнув:

— То говоріть же, в чому справа, чорт побери!

Лосс ступив кілька кроків до столу, зупинився проти міністра. На його обличчі виступили від збудження червоні плями, в очах фали іскорки безумства.

— Слухайте, сеньйоре Шліссер! Те, що ви бачили, не гіпноз, не фокус. Це реальний факт. Я можу вільно проникати крізь тверду речовину. Таким же чином я пробрався до золотого запасу Національного банку. Тепер ви зрозуміли?

Міністр нервово засовався в кріслі.

— Я розумію не більше, ніж раніше, Лосс. Ну, гаразд, хай буде так. Ви проникаєте крізь тверду речовину, але як ви робите це?

— Це вже інше питання, — засміявся Лосс. — Що стосується наукового боку справи, то ми поки що його не чіпатимемо. Я хотів би, щоб ви зрозуміли одне — закон безсилий проти мене.

— Отже… — отетеріло озвався міністр, відкидаючись в кріслі.

— Отже, я можу безкарно зробити все, що мені заманеться.

— Байки! — вигукнув Шліссер. — Фантастика!

— Думайте, як вам завгодно, — сухо сказав Лосс. — Факти переконають вас.

— Чому ж ви тоді пішли за мною? Для чого приїхали сюди? Навіщо ця розмова з представником закону, якщо ви не будете рахуватися з ним?

— Дуже просто. Я сам хотів говорити з вами. Я пробрався в підземелля банку не стільки з конкретною метою пограбувати склад, скільки для перевірки своєї здатності. Адже охорона банку — це найдосконаліше, що ви придумали. Чи не так? Але, коли з’явилися ви із своїми хортами… Не ображайтесь… То в мене з’явилась думка…