Читать «Весна-красна» онлайн - страница 62

— А як їх нема?

— А як їх нема, треба будувати. Спорт набрав всенародної ваги, народ любить всі види спорту й захоплюється ним. Отже…

— Отже, — Олег Петрович серйозно подивився на Ольгу Іванівну. — Отже, Олю, не підскакуй ти так різко… Тобі не можна… Бережи майбутнього футболіста чи спінінгіста!

— Футболіста!

— Ну, гаразд, хай буде футболіст! Так от і не скакай, бережи! І взагалі я задумуюсь, як ти будеш це літо на матчі ходити?

— А що таке?

— Ну, все ж таки такий стан…

— От і ходитиму! Хай дивиться, хай тренірується! Сезон кінчиться, а маленький наш світ побачить… Кажуть, що малятко на того подібне, на кого мама останні місяці найбільше дивиться… От якби ти, Олю, крайнього лівого в команді грав! А то…

— А то що? — аж упав Конвалія. — На всю футбольну команду буде схожий? А ти, Олег Петрович, візьмись… Може, хоч у дубль візьмуть?

Олег Петрович посміхнувся:

— Доведеться, очевидно! На кандидата ж наук вивчився! Може ж, і на крайнього лівого як-небудь видерусь?!

Весело реготалися Проліски з Конвалією…

До початку футбольного сезону залишилося десять день! — промовила Ольга Іванівна.

Примітки

1

Нині Донецька.

2

Колишній район міста Києва.

3

Так називали на той час Державні премії СРСР.