Читать «Аурентина» онлайн - страница 25

…Тоді на катері Улдіс подумав: “Ось так вона завжди мене ловить. Увесь політ. Я змушений обмірковувати кожне своє слово ретельніше, ніж будь-коли. Така сильна людина, як Віола, надто складна в тісному спілкуванні.

А я вже, слово честі, погано пам’ятаю, що було зі мною до польоту. Нібито все життя дивився в карі очі Віоли й напружено підбирав слова для розмови. Віола ніколи не хитрує, і я “ловлюся”, потрапляю в невигідні ситуації із своїм професійно-витонченим мисленням саме завдяки її прямолінійності. А що, якби політ відбувся сто років тому, на повільному старовинному зорельоті, і ми з нею справді летіли б все життя? Як летять ще десь прадіди, котрих наші сучасники знімають з кораблів або чекають у місцях призначення…”

— У нас немає іншого виходу, Ві. Треба ж якось дослідити Ікс. Якщо чекатимемо, поки з’являться кращі методи дослідження, то нічого не дочекаємося, просто зупиниться прогрес науки. Ясно? Нові методи можемо створити тільки ми самі, на базі експериментального матеріалу.

— Але ж там можуть загинути цілі населені галактики!

— Ще не факт, далеко не факт, що Ікс справді всесвіт.

— Байдуже! Раз є хоч один крихітний шанс — не можна чіпати Ікса!

Ось такою він її просто обожнював. У нього перехоплювало дух, коли Віола, розрум’янившись, сліпуче виблискувала карими очима, вибухала поривом радості чи гніву.

— Врешті-решт, сам Б’єрнсон має бути проти!.. Це… це жахливо, це буде найбільший злочин в історії! Я примушу Раду Координаторів вислухати мене, я підніму все людство! Навіть якщо мене ніхто не підтримає, май на увазі: в день експерименту я поставлю свій корабель між випромінювачами та об’єктом Ікс!

“І примусиш, і піднімеш, і поставиш свій корабель, якщо захочеш — хто перед тобою вистоїть, зірко моя, — подумки захоплювався Улдіс, — мій головний об’єкт Ікс!” Хотілося з усім, з усім погодитися, — але чоловіче самолюбство наказувало наполягти на своєму, перемогти:

— Як це все безглуздо, люба моя! Триста років тому Фрідман вважав, що деякі елементарні частки теж можуть бути мікровсесвітами, галактиками із розумним життям. Але через це ніхто не полишав будувати прискорювачі, зіштовхувати частки одна з одною! Тож чому ми повинні на догоду абстрактним домислам відмінити реальний фізичний експеримент?

…Пізніше, з орбіти катера, вони побачили видовище, неправдоподібне навіть з точки зору Розвідника. В смаратдово-зеленій протоці між островами зіткнулися дві лавини болотних істот, немовби кожен з островів вислав свою армію. Пліснява скаламутилась, протока швидко стала брудно-бурою. А наступного дня острови з’єднала, немовби міст, лісова перемичка, що виросла за ніч…

…Зараз же, під час четвертої екскурсії, острів намагався всією своєю силою роздушити гравіхід. Із тісняви стовбурів, крони яких нагадували буру цвітну капусту, з усіх щілин живої, схвильованої гущавини поповзли, немовби розбурхані пожежею, темні, масно-лискучі тіла…