Читать «Юродивый Эрос» онлайн - страница 43
Павел Федорович Парфин
Грозные лохмотья безумного Эроса развевались на ночном ветру, будто старый, вырванный из забвения флаг… Бросив пугать стихами, Эрос начал выкрикивать имена губернатора и мэра:
Народ у подножия столба зароптал, заулюлюкал — кто возмущенно, кто с одобрением, а кто дурашливо и гадко, радый любой возможности покуражиться. Тогда странный грязный оборвыш разошелся пуще прежнего:
— Гребень не князь, Гребень грязь! Когда ты в грязи, у тебя все на мази! Попробуй тронуть Гребеня — он пошлет тебя к ебеням!..
Толпа внизу довольно загоготала. Смеялись, похоже, все: и сторонники, и противники власти. Внезапно повиснув вниз головой, чудом удерживаясь на скользком столбе, фонарный юродивый перешел на ридну мову:
— Кажу це скрізь і відкрито: хто не ризикує, той не п’є шампанське! Буде настрій — буде дух! Це — доля мільйонів! Чуйні, уважні й мудрі люди! Шана їм і наша вдячність за те! А що робити «не кращим»? Каторжно працювати і шукати своє місце під сонцем! Я — не виняток! Мені не доводиться лукавити й хитрувати! Одні вважають мене жорстким, інші — навіть жорстоким! Кажу вам: я — не виняток! Мене творив час, я творив себе й сам! Мені був потрібен простір! Я був занадто різким і завжди намагався бути самостійним! Нікому в світі успіх не дається легко! Треба брати відповідальність на себе! Я запрограмований на рух уперед! Наш шлях — у глобалізований світ! Майбутнє хвилює всіх! Моя мати — це мій народ! Народ нас не зрозуміє, народ нам не пробачить, народ треба нагодувати й одягти! Надія — добрий сніданок, але погана вечеря! Ми втрачаємо дорогоцінний час! Коли обдурюєш людей на кожному кроці, тоді ти ніякий не політик, а звичайнісінький шахрай. Я — людина конкретної роботи і конкретних результатів! Треба не заробляти авторитет популістськими гаслами, треба думати й запитувати себе: влада в ім'я чого? Знання породжують печаль. З цим і повернуся до вас!..
Как из засады, из уличной темени вынырнул милицейский «УАЗик» — едва не врезался в толпу. Хлопнув дверцами, из машины выскочили четыре мента. Продырявив строй зевак, стали возле столба, задрав головы, с минуту-другую таращились на чокнутого. Вдруг один из ментов, кажется, старший сержант, выхватил из кобуры пистолет и, почти не целясь, выстрелил — стаей испуганных галок разлетелись в стороны ахи и охи прохожих. Эрос дико заверещал, заскулил, внезапно сорвался вниз по столбу — и прямо в лапы ментов. Они сгрудились вокруг него, накинулись, мешая друг другу. Старший сержант, замахнувшись, ударил было нарушителя порядка и спокойствия, но поганец ловко поднырнул под его летящую руку, в результате чего смачный удар командира патрульной машины достался ефрейтору — точно в его гладко выбритую скулу. Наткнувшись на ядреный кулак, голова ефрейтора резко откинулась назад и в сторону.