Читать «Через кладку» онлайн - страница 27

* * *

(Знов пізніше).
Сьогодні здибав я, вертаючись з уряду, малого Нестора, який ішов до школи. Розуміється, я його задержав.
— Що чувати коло тебе, Несторе? Чому так вчасно йдеш до школи? Тепер ледве по першій.
Він поглянув на мене поважно й відповів:
— Я обіцяв одному хлопцеві в школі показати німецьку задачу. А що він далеко від школи мешкає (він селянський син), і через полуднє остається в школі, я йду скоріше, щоб ми повчилися, поки зійдуться інші ученики або й сам професор.
Сказавши це, віін вклонився й уже хотів іти дальше. Хлопчина очевидно спішився, і моя задержка не була йому пожадана.
— Пожди, не спішися так! — задержав я його. — Ще маєш доволі часу. Тепер, як кажу, саме по першій; розкажи мені, що вдома чувати, і чи всі здорові.
Хлопець з чемності станув, хоча по ньому було видно, що моє здержування його майже боліло, так спішно було Йому йти, і не знав, з чого починати. Одначе надумавшись, відповів коротко:
— Всі здорові.
— А сестра твоя... Маня, що пише? — спитав я просто.
— Не знаю, що пише. Лиш прислала мені великого рогача в пуделочку й писала, що його зловив для мене пан Янко.
— Хто є пан Янко? — спитав я, вдаючи, що не знаю.
— Брат Влодка (себто мужа Оксани).
— Так?
— Так, — відповів малий і додав радісно: — Рогач такий гарний, я його все в саді пасу.
Я всміхнувся. Він був ще подеколи дуже дитинний.
— І нічого не писала Маня?
— Нічого, — відповів, а відтак додав: — Вона там вчиться на коні їздити!
— Як, Несторе?
— На коні вчиться там їздити, — відповів малий твердо. Мені при його словах вдарило полум'я до лиця.
— Хто її вчить?
— Пан Янко. І їй там дарували красне сідло.
— Хто?
— Я не знаю, але мама знає.
— А коли вона верне?
— Не знаю. Мама казала, що за чотири тижні. Але я вже мушу йти, — додав, поглянувши на мене благаючим поглядом, — бо на мене буде товариш ждати. Я мушу... я обіцяв.
— Іди! — сказав я, — і додержуй усе слово, а вийде з тебе колись гарний муж.
Малий, щоб здогонити втрачений зі мною час, віддалився поважно кілька кроків, а відтак, оглянувшися за мною, пустився бігцем.