Читать «Уривки з ненаписаного сценарію до багатосерійного фільму про кохання» онлайн - страница 4

В іншому завданні потрібно було прослухати записані на аудіокасеті монологи одружених чоловіків і визначити, скільки років кожен із них одружений. У першому діалозі чоловік захоплено розповідав про те, як приносить щоранку дружині каву в ліжко і спостерігає за її прокиданням. У другому чоловік повертався додому і гарячково придумував версію для дружини про те, де він так довго затримався і чому від нього пахне жіночими парфумами. У третьому зізнанні чоловік зі старечим голосом знову захоплено розповідав про те, як щоранку приносить дружині каву в ліжко, і замріяно згадував, як робив це в юності, коли був одружений ще тільки вдруге, чи, може, втретє, він не пам’ятав. Ще в якомусь тексті порівнювали кількість калорій, що їх витрачає протягом робочого дня домогосподарка, яка миє вікна, і середньостатистичний працівник офісу, який підписує папери. Не знаю, чи сильно вдосконалилася моя англійська після цих курсів, але глибокий комплекс чоловічої неповноцінності я заробив.

Відтоді я намагався визначити для себе, з якою жінкою легше мати справу: з вродливою чи з розумною. Сполучення обидвох цих якостей в одній жінці настільки рідкісне, що навряд чи варто сподіватися, аби зустрілося воно саме на твоєму шляху. А крім того, жінка, водночас вродлива і розумна, удвічі непередбачуваніша, ніж чотири вродливих, та втричі примхливіша, ніж п’ять розумних. Тому над таким сполученням я не замислювався.

В юності мені здавалося, що жінці справді вродливій можна пробачити все, навіть виняткову тупість. І так я вважав досить довго, аж поки одна моя неймовірно вродлива кохана не захопилася розв’язуванням кросвордів. Це заняття поглинало її цілком. Від ранку до пізньої ночі вона могла пролежати в ліжку, безкінечно питаючи: «Коханий, ти не знаєш ріку в Індії на чотири букви, а птаха, що вміє розмовляти, на шість букв, ще скажи мені, будь ласка, як називається хімічна речовина з формулою Н2О». Кілька місяців я не втрачав надії, що це заняття рано чи пізно їй набридне і вона нарешті знову порине у читання жіночих романів, що було її основною розвагою раніше, і з яким я мав чистий спокій і міг безперешкодно працювати. Але коли на початку четвертого місяця тривання її захоплення вона, безневинно кліпаючи очима, вшістнадцяте (я підрахував!) запитала: «Коханий, ти не пам’ятаєш імені першої у світі жінки, три букви», я мало не сказав їй все, що думаю з приводу слів на три букви, жінок, кросвордів і всього, що назбиралося у мене в душі останнім часом.

Після цього я довгий час думав, що з жінками розумними мати справу простіше, аніж із жінками вродливими. Але ці роздуми залишалися суто теоретичними, бо плоть моя все ще реагувала на вродливих жінок значно жвавіше, ніж на розумних, хоча гіркий досвід і спонукав робити зовсім навпаки.