Читать «Тривiум харонтiс (на украинском языке)» онлайн - страница 2

Микола кинувся до дверей, щоб вiдчинити саме в ту мить, коли вона пiднiме руку до дзвоника. Так... Пiдiйшла!

Вiдчинив дверi - нiкого.

Промигнула кабiна лiфта. Забула поверх?

Почекав ще п'ять хвилин - нi слуху нi духу. Вiдчував, як наростає тривога, передчуття чогось катастрофiчного, якогось горя, вiдчував, але терпляче ждав. Зрештою, буває через якусь дрiбницю... Та коли минуло цiлих пiвгодини, вiн не витерпiв i пiдiйшов до екрана вiдеофону. Рука йому тремтiла, коли набирав її символи.

На екранi з'явилось її веселе обличчя. Вона вдома!

- Здрастуй, Миколо! Що поробляєш? Чим займаєшся?

Голос безтурботний, так, наче нiчого й не сталося.

- О, та ти кудись зiбрався! Може, скажеш куди, якщо не секрет?

Його наче окропом ошпарило.

- Ти глузуєш з мене, Талiє?

На обличчi в неї щирий подив.

- Я тебе образила? Ну, скажи, любий, образила?

- Невже ти не розумiєш, що цi запитання недоречнi? Раз ми домовились...

- Що ти маєш на увазi?

- Ну, це вже, знаєш, занадто...

- Миколо, любий мiй, ну, не ображайся, прошу тебе, благаю! Скажи - про що ж ми домовились? Не стiй, сядь, сядь, отак, тепер кажи.

- Невже ти забула? Про Палац радостi.

Вiн бачив, як вона спаленiла.

- Про Палац радостi? Вперше чую... Приїзди - поговоримо.

Спантеличений, Микола Булига поспiшив до неї. Вона була наче така сама, як i вчора. В її очах сяяло щире захоплення, голос дзвенiв радiстю, i коли знайомила з батьками, i коли розмовляла з ним наодинцi.

Поїхали гуляти. Побували й бiля Колони загиблих космонавтiв.

- Ми ж учора отут, на цьому мiсцi, домовились...

Талiя подивилась на бiлий мармур Колони, на бронзовi постатi зореплавцiв i тихо сказала:

- Можливо... Знаєш, Миколо, мабуть, радiсть зустрiчi запаморочила мене, оглушила... Ти не гнiвайся, любий, ти ж знаєш, що я... Поїдьмо до Палацу завтра, згода?

У вiдповiдь вiн мiцно поцiлував ЇЇ. Решту дня провели нерозлучно. Разом пообiдали, побували в iлюзiонi, слухали музику. Прощаючись, Микола нагадав:

- Завтра ж не барися!

Наступного дня повторилось те саме! Знову Микола хвилювався, чекаючи на Талiю, знову раз у раз поглядав на годинника i все уявляв, як вона перемiщується в просторi. Пiднiмається лiфтом на свiй дах, сiдає у вертолiт. Машина швидко несе її понад призмами, кулями й пiрамiдами хмарочосiв... Ось Талiя вийшла на його даху. Лiфт вiдраховує поверхи... Дев'яносто дев'ятий! Бiдолашний Булига вискочив у хол... I нiкого не побачив.

Це вже було зухвальство. Чи вона вважає його дурником? А ще прикидається щирою... От тобi й Тривiум Харонтiс... До речi, що означають цi слова?

Микола пiдiйшов до вiдеофону, зв'язався з Картотекою знання, i скрипучий голос повiдомив:

- Тривiум Харонтiс - назва мiсцевостi на Марсi - Перехрестя Харона, мiфологiчного перевiзника в пiдземне царство...

Рiзко вимкнув апарат, пройшовся в задумi по голубiй пiдлозi, поглянув на годинника i, знову пiдiйшовши до вiдеофону, замовив собi мiсце в ракетi, яка сьогоднi вiдправлялась на Мiсяць. Полегшено зiтхнув, розправив плечi. До товаришiв у Космоцентр! А Талiя... якесь легковажне дiвчисько...