Читать «Ти чуєш, Марго» онлайн - страница 9

- Так, хто не виписав усі свої гріхи, зізнавайтеся! - менторським гоном сказала вона.

Усі посилено стали перебирати в пам'яті всі капості, підлості, зради, брехні і виколупували їх на стіні.

Трохи заспокоївшись, усі вирішили йти далі. Шеф скомандував:

- Шикуймося! Я - попереду, Сидоренко позаду... А де Сидоренко?

- Си-до-ре-нко, го-о! - жалібно заволали люди. Проте печера мовчала.

Свєточка істерично зареготала. Марго хотіла І зробити те саме, але не вийшло. Не могла видушити й звук)7 з пельки.

Одна Леська не здригнулася:

- А тепер мені цікаво, що Сидоренко написав на стіні!

Хоч це було негарно щодо колеги, однак усі знову злорадно захихотіли.

- Досить! - гримнув шеф. - Ходімо!

- Ну, а хто ж усе-таки йтиме позаду? - поцікавилася Леська. - Може, ви, шефе?

Той на мить замислився:

- Мабуть, таки доведеться мені...

- Я проти! - заверещала Свєточка. - Ми - одні баби - всі згинемо!

Тут зникають не за місцем у шерензі, а за гріхи, - зауважила Марго.

- А ти звідки знаєш? Ось і йди остання!

- Е ні, в мене троє дітей...

- Ось бачиш: а казала за гріхи!

- Гаразд, Марго, я піду, -- похмуро сказала Леська.

Давай руку, запропонувала компроміс Марго.

На цей раз усі йшли в якомусь дивному стані напруженої байдужості. Відстороненості. Йшли довго, дуже довго. Світло ліхтарика слабло. Прохід звужувався і звужувався. Тіло не відчувалося. Воно паче й не належало їм. Його взагалі ніколи не було. І Інше ослаблений дух ширяв печерою у безчассі.

- Стоп! - сказав дух шефа. - Зараз буде ще одна пика. Не впадати в істерику.

Інші "духи" покірно спинилися і покірно по-І линули на обличчя в стіні. Воно було водночас стражденним і задоволеним від своєї стражденності. Духи покірно прочитали табличку під головою: "Козак Хведір Полохливець, що втік з поля пою і, осоромлений, замурував себе тут і тепер чекає Страшного Суду". Духи мовчазно озирали все це.

Порушив тишу Лесьчин дух.

- Слухайте, ми вже тут були. Ось моя лінія від ключів.

Так, значить, він один, - промовив дух шефа. - Тобто одна. Голова одна. А це значить.... - і тут він раптово замовк.

- ...що ми ходимо кругами, - закінчила фразу Марго, тобто її дух.

Тут підхопилася Свєтка, тобто теж її дух, і накинулася на шефів дух, луплячи його своїми маленькими кулачками і дряпаючи великими нігтями.

- Заспокойте її! - відбиваючись від неї, загорлав той.

Невідомо, скільки це б продовжувалося, якби зненацька не озвався Хведір Полохливець хрипким басом:

- Вихід там! Спаралізований народ завмер.

- Там, - повторив Хведір і повів очима в той! бік, від якого народ увесь час тікав.

Усі тихо встали і рушили до порятунку. І лише одній Марго спало на думку подякувати голові.

Дякую, Хведоре, сказала вона, йдучи останньою.

- Нема за що, вельможна пані! - відмовила голова.