Читать «Ти чуєш, Марго» онлайн - страница 5

Здається, закінчилася нарада. Манікюрні жіночі пальчики почали активно нарізати бутерброди, намащувати маслом, ікорочкою, нарізати лимончик, апельсинчик, ковбаску, сирочок, прикрашати' "канапочки" зеленню і тертим вареним яєчком, розкладати одноразові тарілочки і виделочки і чарочки. А Іде що? А це зелені оливки і чорні маслинки (?!).

- З яких це пір у нас на святковому столі .оливки і маслинки?

- Андибер приніс.

Андибер приніс? Марго заплющила очі і пригадала забитий оливками і маслинами рот, і здригнулася.

- Ну як, Марго, тобі співкабінетник?

- Для сєльской мєсності сайдьот...

- Ну, не скажи! Він справжній мужчина,- дала свою оцінку Леська.

- Він такий сексуальний,- сказала Свєточка. "Хвесько Ганжа Андибер!"' - подумала Марго, але вголос сказала:

- Свєта, ну так займися ним!

- Ти мені його віддаєш? - засвітилася вона білозубою посмішкою.

- Ти ж знаєш, я нє по етім дєлам...

- Признаюся чесно, - довірливо почала Свєточка, - я собі вчора розклала карти і бачу: принц на білому коні...

- Тобто Андибер на червоній «Хонді»... - засміялася Леська.

- Не перебивай! Так от: козирний король ліг на козирну даму. Але масть різна - чорна і червона.

Не моя масть. Дама чорна. Трефова. А король -бубновий. Як Андибер.

- Як же вони обоє можуть бути козирними? -поцікавилася Леська.

- Ну, це фігурально. Круті, значить. Так от: бачу масть у дами не моя. Дивлюся - вроді Марго. Гак я і подумала...

- Іди ти... - лайнулася Марго.

- Ні, ти слухай, що було далі. Дальня дорога обом і приємна несподіванка. А далі трефовій любовні клопоти. А королю - сльози.

- Пророчиця ти наша... — нервово засміялася Марго, згадавши рубець від нагайки на чоловічому плечі і повний рот маслин.

* * *

*.

Шефове деньнародження відбувалося лише для "свити". Все було дуже благопристойно, за роками відлагодженим планом. Спершу виступила партія романтиків і підлабузників. Пролунало Свєточкине ритуальне голосіння з досить ефектним закочуванням очей під лоба: "Ми Вас так любимо, так любимо!.. Не покидайте нас ніколи!.. Хай Вам Бог дає здоров'ячко... Підкиньте нам на зарплату..." Потім Сидоренковий цап'ячий тенор завібрував, розхитуючи і без того розхитану нервову систему тих. хто мав більш-менш пристойний музичний слух: "Мно-о-о-гая лі-і-і-та!". Потім, коли шеф уже добряче випив, вступила партія скептиків і фаворитів. Ясська промовила тоном строгої цноти, однак за змістом дуже двозначний тост, завершуючи його фразою "За стійкість в і на наших лавах!", від чого шефова лисинка від задоволеніші почервоніла і вкрилася крапельками поту. Марго теж сказала тост, перефразовуючи слова відомого історичного діяча минулого: "Найпаскудніше , що може бути в нашому колективі, - це наш шеф, однак людство ще-досі не мало нічого кращого". Шеф галантно поцілував Марго ручку.