Читать «Спалах у небi (на украинском языке)» онлайн - страница 2

- Заспокойся, тату. Розкажи краще, куди ж ми летимо?

- Перед нами стоїть завдання: дослiдити властивостi матерiї за галактичним обрiєм. Ось незабаром ти опануєш фiзику атома i зрозумiєш, як це важливо i тяжко водночас.

Мислитель поглядав на сина i думав про його матiр. О, хлопець мав би пишатися нею, коли б знав усе. Хоча не завжди правда приносить щастя, не завжди!

- I довго нам ще летiти?

- Уже наближаємося до мети, сину. Ми в iншiй галактичнiй системi. От вiдкриємо бiля якоїсь зорi планету...

- А потiм?

- Виконавши програму дослiджень, вирушимо в зворотну подорож. До рiдної планети долетите ви, пiдлiтки. Бо нашого часу не вистачить... Ось чому ви повиннi старанно вчитися, щоб замiнити батькiв i донести до вiтчизни здобутi науковi iстини. Зрозумiв?

- Так.

- Ми готуємо з вас фiзикiв, хiмiкiв, бiологiв, агрономiв, лiкарiв не лише для того, щоб ви стали акумуляторами наших знань. Нi, ви самi повиннi збагатити науку, невтомно розкриваючи таємницi природи... Ти охоче вивчаєш фiзику?

- Я люблю цю науку. Але мене цiкавлять й iншi. От хоча б бiологiя. Чому серце з правого боку - адже в окремих випадках трапляється навпаки? Чому лiвою рукою зручнiше все робити? Що таке психiка?

Мислитель i не здогадувався, що його син уже задає собi стiльки питань. Ах, як швидко скорочується життя...

- Бачиш, синку, наш органiзм збудований так... А от на якiй-небудь iншiй планетi iстоти, може, й iнакшi. Може, у них серця з лiвого боку, а права рука виконує те, що в нас лiва. Але все-таки вони, мабуть, не вiдрiзняються вiд нас докорiнно. Природа витворила, очевидно, один найрацiональнiший тип мислячих iстот...

Хлопець слухав уважно, i все ж його нi на мить не залишала думка про матiр. Де вона? Що з нею трапилось?..

У залi Мудростi лишилося двоє. Усi Мислителi, вiльнi од вахти, зiбралися на важливу нараду. Прилади вже зафiксували кiлька зiрок з планетами навколо них - треба визначити об'єкт дослiдження.

- Ти, мабуть, помiтив, друже,- спитав темноокий хлопець,- що коли я запитую когось про матiр, їм стає якось нiяково, вони одразу ж намагаються перевести розмову на iнше. Тут якась таємниця, Мислителi щось приховують од мене...

Його товариш одiрвав погляд вiд кулястого екрана УЗ, по якому густо пливли сiрi хвилi, i вiдповiв:

- Маєш рацiю. Тут щось є ще невiдоме для нас.

Магiчнi слова: "невiдоме", "загадкове", "таємниче" - були вимовленi. Юнаки вирiшили: розкрити таємницю - їхнє завдання. I пiсля тривалих роздумiв надумалися звернутись до УЗ - бiоелектричного комплексу "Унiверсальнi Знання". Адже всi до найменшої подiї, що сталися на кораблi з першої хвилини пiсля старту i до цiєї митi, закодованi в його несхибнiй пам'ятi. Юнаки дивилися на екран з цiкавiстю i водночас з острахом: то був невiдомий для них свiт - свiт Мислителiв, який досi їх зовсiм не обходив. А зараз... Де той невидимий порiг, переступивши який i сам стаєш дорослим?

- Як можна дiзнатися про те, чого ми ще не знаємо? - дивлячись на пульсуючий екран, запитав один iз юнакiв.