Читать «Проект «Україна». Галерея національных героїв» онлайн - страница 280

В Україні популярність Клочкової можна порівняти з популярністю Андрія Шевченка. Вона – Герой України, це найвище в країні звання було їй присвоєне в 2004 році. Крім того, вона кавалер ордена княгині Ольги, хреста Слави МВС, ордена «За заслуги»; майстер спорту міжнародного класу.

Чим займатиметься після відходу з доріжок, Яна не знає, але упевнена, що залишиться в спорті. Нещодавно вона народила сина, так що клопоту у молодої жінки вистачає.

Дерюгіна Ірина Іванівна

(народилася у 1958 р.)

Видатна гімнастка, абсолютна чемпіонка світу і Європи з художньої гімнастики, тренер

Ірина Дерюгіна завжди чітко знала, чого вона хоче і як цього добитися. За її власним твердженням, вона ніколи не впадала у відчай і не зазнавала розчарувань. І хоча йшла по второваному батьками шляху, але всього досягла сама. Майбутня чемпіонка народилася в Києві 11 січня 1958 року в родині професійних спортсменів. Для обох життя – це спорт, а спорт – це життя. Іван Костянтинович Дерюгін у молодості серйозно займався плаванням, а потім, «перекваліфіковуючись» у п’ятиборця, завоював у команді олімпійське «золото». Альбіна Миколаївна, навпаки, з п’ятиборства перейшла в художню гімнастику.

Альбіна Миколаївна згадувала: «Я завжди ставилася до Іри, як до інших дівчаток: прийшла – тренуйся. І дійсно, особливих планів щодо неї не будувала – дочка вчилася «на балерину», і педагоги говорили, що у неї велике майбутнє. А їй, виявляється, хотілося стати гімнасткою».

Остаточний вибір між балетом і професійними заняттями гімнастикою Дерюгіна зробила влітку 1972 року, коли її запросили в молодіжну збірну країни.

Спортивний характер Дерюгіної допомагав долати будь-які труднощі. У 15 років на своєму першому чемпіонаті СРСР спортсменка зайняла загальне 22-ге місце. Як справедливо вважала мама, Ірі просто не вистачило досвіду. Але перша невдача ніяк не відбилася на подальших планах.

Потім був дебют за кордоном, у Голландії. Ірина дуже хвилювалася, але цей виступ привернув увагу професіоналів світового рівня. Про її манеру виконання, артистизм і старанність багато писала преса, передбачаючи їй зоряний шлях. Юній гімнастці аплодували навіть судді, особливо за вправу із стрічкою, виконану під вальс Андрія Петрова з кінофільму «Бережись автомобіля». Так стрімко почалося воістину тріумфальне сходження до чемпіонського п’єдесталу.

У 1975 році Ірина стала абсолютною чемпіонкою України, вигравши при цьому і всі окремі види програм. П’ять років підряд вона була абсолютною чемпіонкою СРСР. До вітчизняних нагород вищої проби вона додала звання чемпіонки світу і Європи в окремих видах багатоборства 1975 і 1976 років, а потім титул абсолютної чемпіонки світу 1977 і 1979 років (Дерюгіна – єдина радянська спортсменка, що двічі ставала абсолютною чемпіонкою світу) і Європи 1978 року. За цими скупими статистичними даними – величезна праця і натхнення, майстерність і талант, але найголовніше – упевненість у тому, що, навіть покинувши поміст, вона ніколи не розлучиться з художньою гімнастикою. Ірина прагнула нічого не планувати – вона просто крок за кроком, послідовно, спокійно і упевнено йшла до поставленої мети. У 1980 році Дерюгіна закінчила Київський інститут фізичної культури, а через три роки вже була старшим тренером СДЮШОР. З 1988 року вона є віце-президентом Федерації художньої гімнастики України і суддею міжнародної категорії.