Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 45

а) кримінально-правове реагування на вчинення злочинного діяння;

б) спеціально-кримінологічне запобігання вчиненню нових злочинів.

Органи кримінальної юстиції спочатку відповідним чином реагують на факт вчинення злочину, а потім під час провадження у кримінальній справі здійснюють спеціально-кримінологічне запобігання новим злочинам.

Реагування на злочинне діяння є головним засобом спеціальної протидії злочинним проявам та практичним завданням органів кримінальної юстиції.

При цьому органи кримінальної юстиції застосовують запобіжні засоби проти потенційних злочинних проявів і до вчинення злочину, наприклад, проводячи профілактичні бесіди з потенційними правопорушниками, здійснюючи правову пропаганду тощо. Така діяльність належить до загально-соціальної, а не до спеціальної протидії злочинності. Здійснюючи її, ці органи реалізують свій загальний правоохоронний потенціал, а не спеціально-кримінологічний.

Отже, перший комплекс засобів спеціальної протидії злочинності полягає в реагуванні на вчинення злочинного діяння, включаючи готування до злочину, якщо воно є караним, та замах на вчинення злочину. Намагання знайти інший об’єднувальний термін для визначення цього комплексу засобів протидії злочинності поки що безуспішне. У новому антикорупційному законодавстві України для визначення зазначеного напряму спеціальної протидії корупції, в тому числі й злочинній, вживається термін «протидія», що є неточним. Як зазначалося вище, протидія є родовим поняттям, яким охоплюється реагування на вчинення злочинів та запобігання їх вчиненню, тому вжиття терміна «протидія» поряд із терміном «запобігання» у законах та правоохоронній практиці є недоречним.

Деякі дослідники використовують термін «кримінально-правовий вплив на суб’єктів злочину». Він також не зовсім точно відображає сутність першого напряму спеціальної протидії злочинності. Це поняття є надто широким. Воно охоплює не лише спеціальну, а й загально-соціальну протидію злочинності, адже зазначений вплив розпочинається появою кримінально-правових заборон та їх засвоєння людьми.

Правозастосовна практика для визначення цього напряму спеціальної протидії злочинності продовжує застосовувати термін «боротьба» із злочинними проявами, недоречний хоча б тому, що у «боротьбі» зі злочином, який вчинено, суспільство вже програло.

Не варто використовувати для визначення цього напряму ще один відверто архаїчний термін – «кримінальне переслідування», який, на жаль, застосовують у сучасній правничій лексиці.

Потрібно переходити до сучасних, адекватних природі самої злочинності форм протидії її проявам. Те, що називають переслідуванням, насправді є ні чим іншим, як притягненням до кримінальної відповідальності. А те, що вважалося боротьбою зі злочинністю, ні що інше, як державно-правове реагування на вчинення злочину, основу якого становить кримінально-правове реагування на злочинні прояви органами кримінальної юстиції, тобто застосування передбаченого кримінальним законодавством України комплексу засобів реагування на злочинну поведінку осіб.