Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 166

Умовами цього виду звільнення відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України є відбуття засудженою особою певної частини призначеного їй покарання. Розмір цієї частини залежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин вчинено, рецидиву та деяких інших чинників. Для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання особа повинна відбути:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який її засуджено до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яку раніше було умовно-достроково звільнено від відбування покарання, і вона знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

При вирішенні питання про умовно дострокове звільнення від відбування покарання щодо засудженого, покарання якому було пом’якшено згідно з актом амністії, помилування або за рішенням суду, фактично відбута частина покарання повинна обчислюватись, враховуючи покарання, встановлене актом амністії, помилування або рішенням суду. Якщо покарання визначено за сукупністю злочинів або вироків, суд, застосовуючи умовно- дострокове звільнення від його відбування, повинен виходити із загального строку покарання, призначеного за сукупністю, і враховувати при цьому положення ч. 3 ст. 81 КК України.

Сама назва свідчить, що цей вид звільнення від покарання є умовним, а саме: до поведінки особи, яка звільняється, висувається вимога невчинення будь-якого нового злочину під час строку, який залишається від моменту дострокового звільнення від подальшого відбування покарання і до моменту, в який мало б завершитися відбування особою цього покарання. Тобто невідбута частина покарання фактично стає для звільненої особи своєрідним іспитовим строком, під час якого єдиною кримінально-правовою вимогою до поведінки звільненого від покарання є невчинення ним будь-якого нового злочину.

За характером цей вид звільнення від відбування покарання є факультативним – за наявності передумов, підстави та умов такого звільнення суд має право, але не зобов’язаний його здійснити.

Кримінально-правові наслідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежать від характеру поведінки особи протягом зазначеного іспитового строку і можуть бути як сприятливими для особи, так і несприятливими. Сприятливі кримінально-правові наслідки полягають у тому, що в разі позитивного закінчення іспитового строку особа остаточно звільняється від відбування невідбутої нею частини покарання (не буде її відбувати), а строк погашення судимості для такої особи обчислюється не з моменту, коли мало закінчитися відбування нею покарання, а коли її було умовно-достроково звільнено від відбування цього покарання. Про позитивне закінчення іспитового строку свідчить невчинення особою упродовж строку невідбутої частини покарання будь-якого нового злочину. Будь-яка інша поведінка особи упродовж цього строку (в тому числі пов’язана з вчиненням адміністративних правопорушень, іншими антисоціальними проявами, які не є злочинними) не може свідчити про те, що його закінчення не є позитивним.