Читать «Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник.» онлайн - страница 147
В. М. Куц
9. Фролова О
10. Хавронюк М
Запитання для самоконтролю:
1. У чому відмінність між покаранням та кримінальною відповідальністю?
2. Які ознаки покарання виокремлюються в теорії кримінального права?
3. Як визначено мету покарання в законі про кримінальну відповідальність?
4. Що таке система покарань і в чому полягає її кримінально-правове значення?
5. Які види основних покарань передбачені КК України?
6. Які покарання є виключно додатковими за КК України?
7. Що таке «змішані покарання» та які з покарань належать до їх числа?
8. Що таке загальні засади призначення покарання і в чому їх відмінність від принципів призначення покарання?
9. Які умови призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією відповідної кримінально-правової норми?
10. Який порядок призначення покарання за сукупністю злочинів?
11. Який порядок призначення покарання за сукупністю вироків?
12. Які види корегування призначеного покарання визначені кримінальним законодавством України?
13. У чому відмінність між заміною покарання більш м’яким та умовно-достроковим звільненням від покарання ?
14. У чому відмінність заміни покарання більш м’яким від пом’якшення призначеного покарання?
РОЗДІЛ 4
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ
Намагання реалізувати в Україні ідеї гуманізації та диференціації кримінальної відповідальності знайшли відображення в появі нових кримінально-правових інститутів звільнення від покарання та від його відбування, а також відповідного розділу в Загальній частині КК України 2001 року (Розділ ХІІ), який фактично передбачає альтернативні покаранню форми кримінальної відповідальності – звільнення від покарання та звільнення від його відбування. За висновками фахівців, нині сукупний обсяг застосування зазначених альтернативних покаранню засобів кримінально-правового впливу в судовій практиці України помітно перевищує обсяг застосування передбачених у ст. 51 КК України видів покарань. Лише один вид таких засобів – звільнення від відбування покарання з випробуванням – застосовується щодо майже 60 відсотків осіб, засуджених судами України. До того ж, і політика держави у сфері протидії злочинності все більше орієнтується на гнучке поєднання покарання та інших засобів кримінально-правового впливу, що не є покаранням, з перевагою на користь останніх.
Як вже зазначалося, зміст Розділу ХІІ КК України дає підстави для висновку, що в ньому, окрім звільнення від покарання та його відбування, йдеться ще й про такі відносно самостійні явища, як заміна покарання та його пом’якшення, тобто про корегування покарання. В результаті цей розділ КК України виявився найнедосконалішим з усіх інших. Зрозуміти прагнення законодавця, висловлені в ньому, майже неможливо. Тут «переплелися» не лише звільнення від покарання та звільнення від відбування призначеного покарання, а й те, що до них взагалі не має жодного стосунку. Та це не головна вада цього розділу. Найгірше те, що законодавець чітко не розмежував звільнення від покарання (відмова від визначення покарання в обвинувальному вироку) і звільнення від відбування призначеного покарання (відмова від виконання покарання, визначеного в обвинувальному вироку суду).