Читать «Портрет Доріана Ґрея (збірник)» онлайн - страница 237

Елджернон. Що ж, донині так і було, братчику, – визнаю. Я, правда, намагався, дарма що не мав у цьому досвіду. (Вони тиснуть один одному руку.)

Ґвендолен (до Джека). Голубе мій!

Джек. Голубко моя!

Леді Брекнел. Оскільки обставини склалися так дивно й непередбачливо, ви можете поцілувати свою тітоньку Оґесту.

Джек (не зрушаючи з місця). Я просто ошелешений від щастя. (Цілує Ґвендолен.) Я майже не тямлю, кого я цілую!

Елджернон користається з нагоди і цілує Сесілі.

Ґвендолен. Сподіваюся, це я востаннє чую від вас таке зауваження.

Джек. Таки востаннє, голубко.

Міс Призм (делікатно кахикнувши, виступає наперед). Містере Ворзінґ… тобто містере Монкріф, як тепер належить до вас звертатись… Після подій у ці останні хвилини я відчуваю, що мушу відмовитись від тих обов’язків, які виконувала в цьому домі. Я щиро прошу пробачення за всі ті невигоди, що їх вам завдала, ненароком вмістивши вас у ту валізку.

Джек. Та не згадуйте про це, дорога міс Призм. Не згадуйте зовсім. Я впевнений, що дуже приємно провів час у цій симпатичній валізці, незважаючи на ті ушкодження, яких зазнав, коли ото перекинувся омнібус у щасливіші ваші дні. А щоб покинути нас, то про таке навіть і не думайте!

Міс Призм. Залишити ваш дім – це мій обов’язок. Та й я вже не маю чого навчати дорогу Сесілі. За такого складного збігу обставин домігшись одруження – та цим моя мила й тямуща учениця далеко перевершила свою навчительку.

Чезюбл. Одну хвилинку… Летиціє!

Міс Призм. Докторе Чезюбл!

Чезюбл. Летиціє, я дійшов висновку, що первісна християнська церква помилялася в деяких питаннях. То, мабуть, було спричинене хибним прочитанням стародавніх текстів. Так оце я маю честь просити у вас вашої руки.

Міс Призм. Фредріку, в цей момент мені бракує слів, щоб передати все, що я відчуваю. Але я перешлю вам ще сьогодні ввечері три останні томи мого щоденника. В них ви зможете ознайомитись з усією сукупністю моїх думок про вас і про те, що я пережила з цього приводу за останніх вісімнадцять місяців.

Входить Мерімен.

Мерімен. Кучер леді Брекнел каже, що вже не може більше чекати.

Леді Брекнел (підводячись). А й правда! Я мушу негайно від’їжджати до Лондона. (Дістає годинника.) Я бачу, що пропустила не менше як дев’ять поїздів. Лишається тільки один поїзд. (Мерімен виходить. Леді Брекнел наближається до дверей.) Судячи з ваших, Призм, останніх слів, звернених до доктора Чезюбла, я бачу, що ви й досі, на жаль, не позбулися пристрасті до тритомної белетристики. Але оскільки ви справді збираєтесь перейти в статус заміжньої жінки, – а це у вашому віці виглядає, як на мене, однак що віддатись на волю всемудрого провидіння, – то ви, маю надію, не залишите бідного доктора Чезюбла лежати у валізі в камері схову на залізниці чи в якомусь іншому закамарку. До речі, в камерах схову вічно протяги. (Міс Призм покірно схиляє голову.) Докторе Чезюбл, прийміть мої щирі побажання вам усіляких гараздів, а що хрестини, згідно з вашими словами, є свого роду новонародженням, то я бажаю вам обов’язково охрестити міс Призм, і невідкладно. Знов народитись – це буде неабиякою підмогою для неї. Щодо того, чи цей обряд узгоджується з практикою первісної християнської церкви, – я не знаю. Але навряд щоб ранні християни стикалися з такого роду крайніми потребами – принаймні так мені здається. (Обертається з ласкавою усмішкою до Сесілі й поплескує її по щоці.) Миле дитятко! Ми сподіваємось за кілька днів побачити вас у нашій домівці на Апер-Ґровнер-стріті.