Читать «Поєдинок на астероїдi (на украинском языке)» онлайн - страница 4

Люк закрився. Ракета, що, здавалося, висiла, торкаючись до виступу гострої скелi, вiддiлилася вiд планетки i, розвиваючи швидкiсть, помчала до другого астероїда.

Гаррi оглянувся. Вони залишилися з Генрi вдвох серед неосяжного океану простору на шматочку каменю...

...Скеч повернувся до Бора.

- Тепер ми розiйдемось, - сказав вiн. - Зiйдемось на цьому ж мiсцi... вiн поглянув на хронометр в спецiальнiй прозорiй камерi на руцi... - через п'ять годин! Будьте уважним! Шукайте особливо алмазiв... Попереднi експедицiї передавали, що якраз в цьому поясi астероїдiв зустрiчаються великi гнiзда самоцвiтiв...

- Гаразд! - вiдповiв Гаррi. Вiн був радий скорiше вiдокремитися вiд Скеча, бо взагалi не любив компанiї, та ще й таких неприємних людей, як цей... бiзнесмен!..

Скеч, перевiривши, чи мiцно прив'язана вiрьовка до скелi, кивнув Гаррi i, повернувшись, поволi пiшов, а вiрнiше, поповз мiж химерними нагромадженнями камiння i скоро зник з очей Бора...

Гаррi полегшено зiтхнув i оглянувся навкруги. Страшно, але разом з тим i красиво...

Мертва порожнеча навколо, засiяна золотими вогниками далеких свiтiв.

Десь далеко-далеко - за тисячi кiлометрiв вiд Гаррi - видно блискучi цятки неправильної форми. То освiтленi Сонцем камiнцi - рiднi брати цього астероїда, на якому стоїть тепер Бор. Пiд ногами - темний базальт. Мiж камiнними пiками, що хаотично пiднялися з планетки, сяє Сонце, яке тут разiв у чотири менше, нiж на Землi...

Гаррi вiдвiв погляд вiд незвичайного краєвиду.

- Пора братися за роботу,- подумав вiн.

В телефонi почувся голос Скеча:

- Мiстер Бор! Я знайшов супутника алмазiв. Уважно перевiряйте всi породи на своєму шляху... Ми мусимо їх тут знайти!..

- Гаразд! - сухо вiдiзвався Бор. - Починаю розшуки...

Вiн витягнув з спецiальної кобури високочастотний атомний пiстолет, призначений для роздроблення породи, i почав поволi пробиратися мiж скелями.

Сонце зникло за нагромадженнями камiння, i стало вiдразу темно, як в герметично закритiй кiмнатi. Гаррi включив прожектор. Вiн почав уважно дивитися навкруги. В ясному колi електричного пучка заблищали жили металiв. Гаррi включив портативний радiоспектроскоп. На руцi - бiля хронометра спалахнув маленький зелений екран, на ньому забiгала вогняна змiйка. Гаррi повiв розтрубом радiоспектроскопа по тих мiсцях, де блищали жили. Змiйка на екранi застрибала. Бор незадоволено покрутив головою:

- Залiзо, нiкель, мiдь... Дрiбницi!.. - пробурмотiв вiн.

- Зачекайте! Згодом i за цим будемо лiтати! - почувся голос Скеча пiд самим вухом.

Гаррi здригнув. Нiяк не вiдчепишся вiд цього Генрi! Вiн злiсно прикусив губу i виключив радiо. Так буде краще! Вiн хоче бути хоч трохи на самотi вiч-на-вiч з своїми думами про Елiзабет i майбутнє щастя...

Гаррi рушив далi, промацуючи породи навколо невидимим променем. Залiзо, нiкель... Нiкель! Ага! Срiбло!.. Ну це вже краще!.. Знову нiкель!..