Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 63

— Викрадачі, мій контакт…

— Я знав, що ви самі зрозумієте. Ваші валізи лежать в оцій стінній шафі. Завданням номер один буде передача грошей.

Гундлах розсунув двері шафи й побачив обидві свої напхані валізи. Йому аж горло перехопило.

— Ви так нічого й не скажете?

— Я вже й не сподівався їх побачити.

— Містер Зайтц побоявся б іще раз віддати їх вам. Але ми не такі педанти й довіряємо людям.

— Тут усі гроші?

— Ну, власне, там не так уже й багато. Справжні банкноти лише зверху й знизу кожної пачки. Стоп, не чіпати!

— Та я й не збираюсь брати кота в мішку.

— Але на цей раз доведеться… По-перше, банкноти оброблені спеціальним препаратом. Якщо візьметеся за них, то у вас кілька днів будуть сині руки. А по-друге, коли підняти кришку валізи, починає працювати мініпередавач… Як бачите, я відкриваю вам карти.

Гундлах мовчав. Добре продумано, нічого не скажеш. Виявляється, він ще має для них значення, оскільки через нього вони можуть вийти на партизанів. Тому й підіслали цього Пінеро, який з чуйністю екскаватора допоміг йому підвестись, похвалив його, зігравши на почуттях власної гідності, пообіцяв постійну роботу, щоб заохотити його до нової діяльності і, так би мовити, її мотивувати. Сам він нічого кращого не придумав би. А після всього — носаком під зад… Бізнес є бізнес. Нічого, ще побачимо, хто кого. Він погодиться на їхню пропозицію, а потім віддячить за все. Треба тільки поманіжитися трохи, щоб не викликати підозри.

— Що вас непокоїть? — спитав Пінеро.

— Доля заложника. Що станеться з Дорпмюллером, коли справа зірветься?

— Ми заарештуємо ту банду й визволимо його. Таке вже двічі було в нашій практиці, і ми мали успіх, тому ви повинні покластись на нас.

— Ви вважаєте, я не маю вибору?

— Чому ж? Ви вільні обирати між нами й своїм концерном. У нас ви на перший випадок отримаєте десяті, тисяч: п'ять перед операцією й п'ять опісля. — Пінеро підрахував п'ятдесят стодоларових банкнот, взятих, очевидно, з цих самих валіз. — П'ять тисяч відразу на руки. Я думаю, непогано? Хтось інший не дав би вам зараз і п'яти мідяків.

— Кожен має свою ціну…

— Вас не так-то й важко було сторгувати. Ще сьогодні в обід ви нашорошили вуха, коли я натякнув про п'ять тисяч.

— Ви надто поспішаєте з купівлею.

— Це вигідно й для нас, і для вас.

— Я цього не дуже певен, Пінеро.

— О боже, що ж ви ще хочете? Отримаєте свого співробітника й залишитесь чистим перед фірмою.

— Ви серйозно думаєте, що все минеться добре?

— Я переконаний. І все ж мені дуже хотілося б, щоб ви потім лишилися з нами. У вас є талант…

— Облиште нісенітниці.

— Ми вас дуже високо цінуємо.

— Хто «ми»?

— Ну, скажімо, тутешні сили правопорядку. Ви й справді не знаєте, на що йдуть отримані за викуп гроші? Бандити скуповують за них зброю на чорних ринках всієї Америки. Протягом останнього року вони роздобули таким чином п'ятдесят мільйонів, а наслідок — заворушення і хаос у країні! Щоб покласти цьому край, ми повинні перекрити всі їхні джерела фінансування. Ми їх виснажимо. Допомогти нам у цьому — абсолютно почесна справа.

— Якщо зірветься, накажіть покласти мені на могилу гарний вінок.