Читать «П"ять життів доктора Гундлаха» онлайн - страница 202

_{Звертаються до цього кола проблем і митці інших регіонів, причому не тільки літератори. Найперше, звичайно, слід назвати англійця Г. Гріна з його знаменитим романом «Комедіанти» (1966), де надзвичайно переконливо розкрито механізм диктаторської влади в державах, яким випала лиха доля бути близькими чи дальніми сусідами США на американському континенті. Великого успіху зажив кінофільм американського режисера О. Стоуна «Сальвадор» (1987).}

_{Не залишилась осторонь і німецькомовна література, інтерес якої до центральноамериканського регіону має давню історію. Так, ще 1811 року один з найяскравіших німецьких романтиків Генріх фон Клейст у новелі «Заручини в Санто-Домінго», відображаючи революційні події рубежа XVIII–XIX століть, змалював повстання рабів на Гаїті проти французьких поневолювачів. Та особливо інтенсивно тема життя й боротьби народів Латинської Америки розробляється з 40-х років XX «століття. Це пояснюється тим, що саме тоді в західній півкулі опинилося багато німецьких і австрійських прогресивних письменників, які емігрували з Європи, рятуючись від фашизму. Легендарному борцеві за свободу й незалежність присвячена одна з кращих драм австрійця Ф. Брукнера — «Сімон Болівар» (1942). Його співвітчизник Ф. Гохвельдер у п'єсі «Святий експеримент» (1943) розповідає про знищення в 1767 році в Парагваї заснованої єзуїтами общини, що керувалася гуманними принципами і саме тому виявилася не до вподоби іспанській метрополії, церковним і світським феодалам та купцям. Героями двох нарисів, опублікованих у 1947–1948 роках видатною німецькою письменницею комуністкою Анною Зегерс, стали венесуелець Франсіско Міранда, який стояв біля витоків боротьби латиноамериканських країн проти іспанського панування, і Туссен Лувертюр, засновник першої у світі вільної негритянської республіки на Гаїті. Визвольний рух в заморських колоніальних територіях, спричинений Великою французькою революцією, є темою повістей Зегерс «Весілля на Гаїті», «На Гваделупу повернулось рабство» (обидві — 1949), «Світло на шибениці» (1961). Письменник НДР А. Реня у повісті «Тріні» (1954) простежує революційні процеси у Мексіці 1910-х років. Приклади можна множити, та обмежимось цими.}

_{Підхоплюючи і розвиваючи цю традицію німецькомовної літератури, Шрайєр, на відміну від своїх попередників, зосереджується на подіях сучасності. Саме в ній він знаходить справді безмежні можливості для розгортання напружених, захоплюючих сюжетів своїх творів. Згадуваний уже роман «Зелене страховисько» розповідає про напад на Гватемалу, вчинений 1954 року найманцями горезвісної «Юнайтед Фрут Компані», яка не бажала поступатися й крихтою своїх надприбутків. Про ситуацію в цій же країні на початку 70-х років йдеться в романі «Чорний грудень» (1977). У «Прелюдії II» (1964) розповідається про одну з численних контрреволюційних акцій проти соціалістичної Куби. Романи «Жовта акула» (1969), «Ад'ютант» (1971), «Резидент» (1973) і «Репортер» (1978) змальовують події першої половини 60-х років у Домініканській республіці: останній період правління диктатора Трухільйо і усунення його від влади групою офіцерів, помірковані реформи ліберального президента Хуана Боша і воєнний путч проти нього, опір новому реакційному режимові з боку розрізнених партизанських загонів, що діють у горах. Революційна Гренада і агресія США проти цієї острівної держави відобразилися у романі «Людина на рифах» (1987). Цю лінію розвиває і роман «П'ять життів доктора Гундлаха», основні події якого розігруються в Сальвадорі на початку 80-х років. Тим самим складається своєрідний цикл, провідна тема якого — національно-визвольна боротьба народів Латинської Америки проти своїх вітчизняних і північноамериканських пригноблювачів.}