Читать «Орігамі-Блюз» онлайн - страница 2

Вся поверхня води вкрита крилатими мурахами, що наосліп тицькаються в повітря, повзуть по воді, доки не потонуть. Перемішаний з лускою пісок злизує хвиля - тепла, як зпід крану, як чай. Поділ Мріїної сукні змішується з хвилею, піском та лускою. Вона помічає, що чайки кружляють прямо над її головою, а ворони, позираючи скоса, безсоромно підкра даються короткими стрибками до купи ще не чищеної риби. Риба підсихає і на купі, й у мидниці - луска перетворюється на шерхлий папір. Тоді Мрія зауважує, що мимоволі зупи нилася, й знову береться за недочищеного суда ка. Шкребе тепер швидко і механічно - без на солоди чимось всередині себе й довкола себе (радіус 50 метрів). Без пісні.

Мрія з ногами залізла у виплетене з лози кріслогойдалку. Сутінки та комарі. Спіраль «Raptor» млосно курить біля ніг Мрії, відга няючи комарів. Неподалік врівноважено жевріє багаття в кам’яному колі. Мрія сьорбає каву з керамічної філіжанки, палить «Lucky Strike» й читає газету «Хайвей», складаючи з прочитаних шпальт літачки та човники, приречені прожити коротке своє життя на землі біля Мріїних ніг й згодом згоріти у ватрі. В дерев’яному буди ночку на палях - темно: світло горить лише внизу, в кухні. Мрії цього досить: вона бачить, мов кішка. Прозорий метелик кидається на ґратки вій з відчаєм сліпого птаха, що сам собі сниться. Хребтом крізь сукню, яка висохла на тілі, Мрія відчуває чиїсь кроки, всупереч щемкому стисканню у сонячному сплетінні думає: «Сусідка» й не ворушиться. Дві чоловічі постаті виникають перед нею: Флеш та Рут (Рудий Провідник, схожий на сенбернара Сема з сусідньої дачі). Їм ледь по двадцять. Мрії - вже під тридцять. Обидва вітаються. Мрія підводиться з кріслагойдалки. Маленький цвір кун лоскоче їй серце. Вдає подив. Дивиться тіль ки на Флеша.

- Хто з нас має лишитися? - запитує

Флеш…

Мрія наближається до нього, ніби танцюючи повільне млосне танго, кладе руки йому на плечі, дивиться у вічі, посміхаючись, як їй здається, глузливо й стримано: «Я думала, ти скучив і прийшов мене поцілувати. Мені би й на думку не спало, що ти здатен втягувати мене у якісь дитячі розборки».

Флеш коротко зиркає на Рута - кращого кумпля (наразі), Рут позирає то на Мрію то на Флеша, а Мрія дивиться на вії, вуста, на все обличчя Флеша й сама відчуває, як ніжність, що точиться з неї, розтікається довкола наелек тризованим туманом. Флеш має перевагу темних очей: темні очі ніколи не стають кала мутними або прозорими, засклілими чи холод ними - вони завжди виразні й теплі, завжди відверто жаріють. У Флеша очі - гарячі, кольору перестиглих серпневих вишень, від них неможливо відірвати погляд - так само, як від полум’я. Рут розвертається і йде, кидаючи крізь зуби та через плече - ніби плювок - «Ннну, папа…», а Флеш в цей час мовить до Мрії: «Тоді я зараз прийду так, як ти собі надумала».

Він зникає услід за Рутом і - Мрія трі почеться, мов нічниця на свічці, але не встигає навіть опустити руки, зпід яких щойно висли знули Флешеві плечі, - повертається, оповитий якоюсь ртутнобілою, неначе молочне місячне сяйво, хмариною. Флеш впритул підходить до Мрії й вона опиняється всередині величезного оберемку болотяних лілей, серед яких душу висмоктують своїм моторошним запахом цитри нові голівки латаття.