Читать «Монолог над безоднею» онлайн - страница 54

Затуманені слізьми очі з надією вдивлялись у вируючу стихію, марно шукаючи те, чого там не могло вже бути. Над тим місцем, де вчора гойдався на якорі човен з Віктором, ширяв великий білий птах, мало не торкаючись крильми гребенів хвиль. Як відчай, у пам’яті зринули два останніх рядки вірша, почутих у мороці вчорашньої ночі!

Із трепетом іду в тернову ніч —

Вчуваю поклик…[8]

1— З В. Сіренка.

2 — З М. Чхана.

3 — З М. Волошина.

4 — З М. Волошина.

5 — "Життя — це мить". Юсуф-ас-Себаї (араб.).

6 — З Е. Дікінсон (пер. з англ. О. Жомнір).

7 — З О. Завгороднього.

8 — З. О. Завгороднього.