Читать «Ловець орлів» онлайн - страница 247

А Гріннелл допоміг Апікуні зробити перші кроки у його другому житті: в кар’єрі письменника, пропагандиста індіанської культури, захисника індіанських прав. Він помітив у Шульца талант оповідача й допоміг його розвинути. Так з’явилася перша книжка Апікуні «Моє життя серед індіанців». Авторові було вже під п’ятдесят, однак попереду його очікував напружений творчий шлях, що завершився створенням сорока шести книжок; сорок дві вийшли у світ ще за життя Шульца. Все своє друге життя Апікуні мав потребу в грошах, тим більше, що в пізньому віці часто хворів, страждаючи від наслідків двох тяжких падінь із переломами. Ось чому писати його примушувало не тільки бажання пережити заново роки молодості — хоч і це було, звичайно, важливо. О тій порі в рік виходила одна, а то й дві книжки письменника. Розквіт його слави припадає на середину 20-х років нашого століття. Вже тоді особливою популярністю він користувався у молоді. Апікуні любив запрошувати додому дітей, членів скаутської організації, заснованої ним раніше у Каліфорнії. Вони розводили у нього вдома «вогнище ради» і були найвідданішими його читачами.

Через усі твори Апікуні виразно проходить автобіографічна канва. Вона визначає тональність і зміст книжки «Моє життя серед індіанців», багатьох оповідань. Але найчастіше Апікуні писав не про себе, а про те, що його оточувало. Тому в його книжках зумисне підкреслюється краєзнавча спрямованість: історії, присвячені білим фронтирсменам, торговцям, індіанцям; книжки, статті, нариси про природу Монтани та інших країв.

І все ж головне місце в творчості Апікуні справедливо належить індіанській темі. Це — цілий світ, і всередині великої теми є чимало різновидів. Однак улюбленою формою розповіді Для Апікуні була історія життя якої-небудь видатної особистості Такими є кращі з його книжок: «Ловець орлів», «Син племені навахів», «Заманювач бізонів» та інші. Шульца передусім цікавить людина; не тільки ланцюг яскравих переживань і пригод, що значні самі по собі, а шлях становлення особистості Одним з найулюбленіших оповідачів у його книжках був старий на ім’я Червоні Крила — родич дружини Шульца, Нетакі.

Ті, кому пощастило ознайомитися з історіями Джеймса Вілларда Шульца, напевно відчули неповторну атмосферу його прози: щиру й довірливу, просту й патетичну — при всьому драматизмі, що вирішує людську долю. Простота і велич, мабуть, ключові слова для розповіді Шульца, про що б він не писав. Про індіанців (і це незвично) він говорить так само, як про білих, — з тією лише різницею, що їм, через захоплення автора, приділено незрівнянно більше уваги.